«Церква сама прийшла до мене», – Блаженніший Святослав
Субота, 16 квітня 2016, 08:12
Блаженніший Святослав – постать, відома багатьом, навіть далеким від життя Української Греко-Католицької Церкви. Будучи Главою УГКЦ вже п’ять років, він займає вагому позицію у житті українського суспільства.
З його думкою рахуються, до нього прислухаються. У свої 45 років, він є духовним батьком для багатьох українців не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами. Після кожної Літургії до нього підходять люди, діляться болем і радістю, розповідають, а він слухає. Та цього разу розповідати буде він. Про свою сім’ю, дитинство, навчання в медичному училищі, поклик до священичого життя та ще про багато моментів, з яких складається його життя. Add a comment
Читати далі: «Церква сама прийшла до мене», – Блаженніший Святослав
Кілька питань щодо Божественної Літургії Передшеосвячених Дарів
Вівторок, 29 березня 2016, 18:18
Час Великої Чотиридесятниці є особливим під багатьма оглядами. У традиційних християнських церквах це час переосмислення власних поглядів на своє життя й на особисте християнство. Це час приготування до найбільшого із свят усього християнського світу – свята Воскресіння Христового. Свято Воскресіння є джерелом віри християн і, водночас, сповненням їх остаточного очікування – входження у радість Воскреслого, участі вже тут і тепер у вічності Його життя.
Читати далі: Кілька питань щодо Божественної Літургії Передшеосвячених Дарів
Щорічна «повинність», або сповідь – не допит
Понеділок, 28 березня 2016, 23:05
Чи достатньо все-таки сповідатись раз в рік? Як поводитись, якщо під час сповіді священик накричав, образив? Чи можу я довіряти священикові, відкриваючи йому найскоровенніше? Як готуватись до сповіді? Як сповідатись, що розповідати? Чи після однієї сповіді можливе лише одне причастя? Спробуємо роздумати разом.
Найперше (адже в теперішній час – час Великого Посту, це питання дуже актуальне) поговоримо про «річну сповідь». У минулорічних нотатках, присвячених сповіді, ми вже говорили, що сповіді раз в рік явно недостатньо для духовного життя. Вона є достатньою лише в тому випадку, якщо сповідь стає обов’язковою формальністю, яку в часі посту треба «відбути».
Add a commentХристос Воскрес! Нехай ті, хто страждає, воскреснуть у Ньому
Середа, 23 березня 2016, 22:33
У Страсний вівторок у Брюсселі у боягузливому нападі на невинних зло виявило своє огидне обличчя. Атакуючи європейців та гостинну і відкриту Європу, терористи намагаються зіштовхнути континент в агонію страху. Чому? Тому що страх є великим маніпулятором, безчесним інструментом контролю. Брюссель є центром об’єднаної Європи, країни якої, зазнавши страхів Другої світової війни, вирішили знищити саму можливість війни між сусідами: позбутися страху перед іншим, відкрити серця та демілітаризувати кордони. Така відкритість це великий дар та благословення Європи для всього світу. І як кожну відкритість, її можуть використовувати як вразливість ті, хто не здатен відчувати благодать миру.
Читати далі: Христос Воскрес! Нехай ті, хто страждає, воскреснуть у Ньому
Оглядаючись на минуле – думати про майбутнє
Субота, 19 березня 2016, 22:11
Період комуністичного терору, зокрема насильства Львівського псевдособору 1946 року, залишив у свідомості людей відчуття пасхальної динаміки: від розп’яття через смерть – до воскресіння. Минуле тут має богословське значення: сенс комуністичної руїни – у здобутті досвіду мучеництва, який, за Тертуліаном, стає «насінням Церкви»: Semen est sanguis christianorum.
Більше статей...
Сторінка 29 з 103
