Історичні постаті у християнстві

Вівторок, 16 квітня 2013, 20:21

У суботу, 13 квітня, кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих, в базиліці святого Марка у Венеції, проголосив блаженним отця Луку Пассі, який був ревним свідком любові Христа до найубогіших та найбідніших дітей. У 1838 році він започаткував спільноту мирянок, яка називається «Pia Opera di Santa Dorotea» (Милосердне Діло святої Доротеї). Метою цієї спільноти була опіка, навчання та виховання бідних, часто залишених своїми батьками, дівчат.

Отець Лука народився в шляхетній венеціанській сім’ї, яка мешкала у м. Берґамо (північ Італії). В 1807 році розпочинає навчання у семінарії. Протягом того часу він тісно співпрацює з Марійською спільнотою, яка діяла при парафії містечка Кальчінате (північ Італії).

Читати далі: Блаженний отець Лука Пассі - свідок любові Христа до сиріт

Понеділок, 15 квітня 2013, 13:14

Як сталось так, що хімік-лаборант, шанувальник футболу і танго став священиком і таким чином розпочав шлях, який в результаті привів його на Престіл Св. Петра? Його життя на завжди змінив один день…

Хорхе Маріо було 17 років і разом з друзями він збирався на прогулянку. Це було 21 вересня 1953 року. В південній частині півкулі цей період – початок весни і традиційний «день прогулянок».

Читати далі: Про покликання Папи Франциска: Чому вирішив стати священиком?

Субота, 09 березня 2013, 00:14

Мирослав Маринович, Виступ перед українською громадою на Шевченківському вечорі, Париж, катедра св. Володимира, 8.03.2013

Темою виступу є Тарас Шевченко, від цьогорічних уродин якого почнеться зворотний відлік часу до великої дати його 200-літнього ювілею. Відтепер із цими Тарасовими днями постійно буде пов’язаний і кожен черговий ювілей вашої єпархії. Тому моїм завданням і є поміркувати над тим, яким місточком додаткового смислу пов’язані ці дві події. Іншими словами, якими дороговказами для нас, християн, повниться поезія Тараса.

Читати далі: Тарас ШЕВЧЕНКО: Не дайте народові жити без віри!

Субота, 08 грудня 2012, 17:38

Моніці Полянській було лише 23 роки, коли перед нею постав неймовірно складний вибір: зостатись із трилітньою донечкою, яку палко любила усім серцем, чи – відгукнутись на поклик Ісуса, присвятитись Йому всеціло і стати черницею. Загадала собі: якщо вдосвіта, коли від’їжджатиме до монастиря і цілуватиме, прощаючись, свою Янусю і та прокинеться — залишиться з нею. Дівчинка спала міцно. Відпускала матусю, дозволяючи їй здійснити своє покликання.

Вперше переступивши поріг келії, вона обцілувала її стіни

«Коли я, приступивши до праці у постуляційному центрі, отримала завдання опрацювати справу Моніки Полянської і прочитала, що вона, залишивши маля своїй мамі, пішла в монастир, у мене з’явився спротив – чи ж можна таку людину беатифікувати? – розповідає сестра-василіянка Романа Гутник. — І я сказала настоятельці, що не зможу цим займатись. А вона відповіла: це твої перші враження, придивись, як Бог діє в її житті. У мене не залишилось вибору. І лише глибше ознайомившись із життям монахині, я збагнула, якою жертвою стала для неї відсутність спілкування із донькою, якої внутрішньої боротьби це їй вартувало».

Читати далі: Покликання матері Моніки