Християнське вчення

Середа, 02 грудня 2015, 22:55

Мені прищепили любов і велику повагу до Євхаристії мої батьки. Коли наставала неділя, і якщо вона не була робочою (а за радянських часів часто на великі свята, такі як Великдень, змушували до праці, аби не дати людям можливості піти до храму), ми всі разом ішли до храму на Євхаристію. То було як закон. То було основне в нашому житті.

Батьки мені багато розповідали про Євхаристію, про Святу Месу, про те, як треба її переживати, як треба поводитися в храмі, і я бачив, як вони самі переживали Літургію. Коли приходиш до храму, то треба уважно слухати, бо Месу тоді служили латиною, і богослужіння тривало близько трьох годин. Так було до ІІ Ватиканського Собору. Потрібно було слухати уважно, бо я знав: вдома мене спитають, про що була проповідь. Після повернення додому був такий собі іспит.

Читати далі: «Якщо люди не бачать Бога у священику, він не виконує покликання»

Вівторок, 17 листопада 2015, 23:32

Коли ми чуємо про святість, то уявляємо щось добре, світле, чисте, правильне, але чомусь таке далеке від нашого життя… У Господній молитві ми кожного разу промовляємо: «…нехай буде воля Твоя…», а тим самим беремо на себе певну відповідальність за виконання волі Божої. Це не означає, що наш вільний вибір чимось обмежується, а навпаки, ми ступаємо на дорогу спасіння і просимо Бога допомогти нам в крокуванні нею.

Якщо ми зустрінемо людину яка кашляє, в якої болить голова і є підвищена температура тіла, то ми розуміємо, що це вже наслідки певного вірусу, якого ми не бачимо, але який руйнує наше здоров’я з середини.       Вірус (з лат. virus - отрута) – це певний мікроорганізм, що спричиняє інфекційне захворювання[1].  Якщо порівняти його з гріхом, то останній також виглядає ніби маленьким, непомітним, але є причиною великих упадків та згіршення інших. Вірус – це збудник чогось негативного, що вражає багатьох. У світі новітніх технологій вірус – це програма, що викликає збої  в роботі комп’ютера.

Читати далі: Віруси, які з’їдають святість

П'ятниця, 23 жовтня 2015, 16:17

Установив св. Сповідь наш Божественний Спаситель у найрадісніший день свого воскресіння. Як Ісус Христос воскрес із мертвих, то ще таки цього самого дня прийшов між своїх апостолів, що були зібрані в однім домі, «дихнув на них і сказав їм: Прийміть Святого Духа; кому відпустите гріхи, відпустяться їм, а кому задержите, задержаться» (Ів. 20:22). Ісус Христос знав, що люди будуть робити тяжкі гріхи та що та ті гріхи мусять іти до пекла. Щоб урятувати їх від цієї вічної кари, Він установив сповідь, оцю св. Тайну Покаяння, що очищає душу грішника навіть від найтяжчих провин, звільняє його від вічної кари та робить його Божою дитиною, гідною вічного щастя в небі. На основі Христової установи, апостоли та їхні наступники-єпископи з своїми помічниками-священиками одержали право і силу відпускати людям гріхи, а люди таку ласку, що можуть приступати до сповіді і цією св. Тайною Покаяння очищувати свої душі від усіх своїх гріхів. Апостоли, єпископи і священики не могли самі запровадити сповіді, бо не могли дати собі Божої сили прощення гріхів. Зробив це сам Божий Син, що, в своїй великій любові до нас, хотів рятувати наші грішні душі і, як всемогутній Бог, міг дати церковній старшині дати силу прощати гріхи.

Читати далі: Сповідь установив Христос

Субота, 03 жовтня 2015, 11:52

Коли чуєш різноманітні аргументи на захист абортів, мовляв, це право жінки – вирішувати, чи народжувати свою дитину, чи ні, право жінки розпоряджатися власним тілом і т. д.; врешті, вислови на кшталт: «Плід у лоні матері не є людиною, це – згусток клітин або тваринний організм», поступово приходиш до висновку, що людина сама до цього не могла додуматися. Це ж крайнє безумство – вбивати власних дітей, знищуючи цим самим себе у них, обриваючи продовження свого життя у своїх дітях і таким чином чинячи своє існування неплідним та позбавленим сенсу, та ще й при цьому захищати це самознищення як своє право, чи навіть зараховувати його до «прав людини»!

Читати далі: Аборт - доказ існування диявола