Християнське вчення
Короткий метод пізнання волі Божої
Понеділок, 02 жовтня 2017, 11:53
Св. Василій каже, що воля Божа передається нам через накази та заповіді, тому ми не маємо що обговорювати, оскільки просто повинні робити те, що нам наказано. Однак ми вільні у виборі нашої долі, хоч не належить робити все, що дозволено, а лише те, що корисне; урешті-решт, аби зробити правильний вибір, треба прислухатися до думки мудрого духовного наставника.
Але, Теотиме, застерігаю перед надокучливою спокусою, яка дуже часто трапляється з душами, котрі мають велике бажання якнайповніше виконувати волю Божу. Ворог у кожному випадку піддає їх сумніву, спонукає довго роздумувати, чому надати перевагу, на що є Божа воля: робити те чи інше, їсти з друзями чи не їсти, постити в п'ятницю чи в суботу, іти на перерву чи ні, оскільки вона забирає багато часу, бути на службі в одній церкві чи в іншій. Намагаючись розпізнати, що є краще, вони втрачають час, потрібний для багатьох добрих діл на славу Божу.
Add a commentХресні батьки і все про них
Понеділок, 25 вересня 2017, 19:37
В перші часи християнства, людина, котра бажала стати християнином і вступити в церковну спільноту, заявляла про цей намір настоятелю Церкви. Хтось з вірних цієї громади представляв таку людину перед Церквою і настоятелем. Таким чином, він ставав поручителем цієї людини. Зараз таких поручителей називають хресними батьками або кумами, в Требниках їх названо восприємниками. Слово «кум» походить з латинської, а в нас прийнялося як «хресні батьки». Воно означає лише сполучник «з», тобто тих, хто є з похресником. Місія поручителя полягала в тому, що він свідчив перед всією громадою, що його підопічний є людиною відповідальною і гідний бути християнином.
Вічне питання земного життя – «Де ж є Бог?»
Субота, 16 вересня 2017, 20:18
Перед лицем тоталітаризму і трагічних подій минулого століття, перед обличчям жахливих подій наших днів, що вражають уяву своєю нелюдськістю, мимоволі виникає питання: «Де ж Бог? Чому Він не втручається?».
Можливо, ми самі в години випробувань задавалися подібними питаннями. Іноді ці питання з'являються в життєписах людей, які говорять про темну, безпросвітну ніч, в якій їх гнітило відчуття відсутності Бога, особливо Його мовчання. Ніби Він помістив між Собою і віруючим щільну хмару, яка перешкоджає будь-якому спілкуванню, навіть словом. Бог мовчить, не дає відчути Себе, риси Його лику тонуть у мороці, ... і віруючий стогне, страждає від цієї відсутності Бога, впадаючи в спокусу відчаю, поступаючись відчуттю власної нікчемності, яке шепоче в глибині серця: «Бога не існує, на світі немає нічого путнього».
Add a commentЯк наслідувати Христа через працю
Понеділок, 11 вересня 2017, 23:25
"Євангеліє праці" (і то ремісничої праці, фізичної) у житті Ісуса Христа і "милосердя праці", настільки яскраво проілюстроване святим Павлом, ведуть до дуже важливого висновку у сфері духовності праці. Якщо ми усвідомимо, що все християнське життя повинно бути "наслідуванням Христа" (1 Пт 2,21), то праця християнина повинна бути в духовному аспекті наслідуванням праці Учителя.
Не можна обмежувати способу йти Його слідами, наприклад, лише ходінням за "євангельськими радами". Докладання християнином, в дусі Євангелія, щоденних зусиль своєї професійної праці, безсумнівно, також є наслідуванням Христа.
Add a commentОзнаки серця, далекого від Бога
Вівторок, 22 серпня 2017, 14:23
Блудний син не опинився серед свиней в той самий день, в який залишив рідну домівку; він пройшов через поступовий процес упадку (див. Лк 15,11-15). Так буває і з нами. Якщо ворог покаже кінець при першій же спокусі, тоді цьому буде легко протистояти! Але зазвичай грань відходу від благодаті настільки тонка, що навіть витривалі християни втрапляють на цю приманку.
Попереджувальні знаки видно задовго до того, як ми занурюємося в гріх. Один з таких знаків - коли ми дозволяємо людям або речам займати в нашому серці те місце, яке має належати тільки Богові.
Add a commentБільше статей...
Сторінка 13 з 117
