Починаючи з кінця (17 лютого)
Неділя, 17 лютого 2013, 02:10
Два чоловіки отримали звістку про смерть свого багатого приятеля. І один з них запитав:
«Скільки, цікаво, він залишив?»
«Усе, - відповів товариш».
В одній далекій країні правив володар, який понад усе любив насолоджуватися своїм надзвичайним багатством. Кожного дня він зодягався у вишиті самоцвітами золототкані строї. Коли раніше сонце осяювало його обличчя, а шати починали мінитися тисячею райдужних блискіток, він виходив зі свого королівського палацу, щоб прийняти знаки поклоніння від своїх підданих.
Ця процедура наповнювала його радістю. Якось по полудні володар зі своєю свитою вирушив на прогулянку. Сонце світило в спину, і монарх вперше в житті побачив свою тінь. Вона була немов та чорна хмара, що не залишала його ні на мить.
Спересердя він закричав, пришпорив коня і помчав.
Він не міг далі правити державою, у якій його постійно переслідувала нав’язлива тінь, і поїхав шукати таку країну, у якій не було б тіней.
Ми мусимо навчитись жити поруч з тінню своєї смерти.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро