Одкровення
Вівторок, 05 лютого 2013, 15:49
Уявляю себе у присутності Христа… І в тиші відкриваюся перед ним. Тим, котрий зцілює,.. творить…
Зараз я прохатиму, аби Він подав мені щонайповніший перелік усього, що бачить у мені поганого, кожен вияв мого егоїзму, кожну площину в якій я ще не визрів, кожну рису, яку я хочу змінити… І тільки Він почне говорити, я карбуватиму у своїй пам’яті Його слова – навіть, можливо, запишу, якщо вважатиму, що це мені допоможе.
Потім я запитую Його, які з цих вад, на Його думку, вимагають моєї найпильнішої уваги. Я забуваю на мить про себе, уявляю собі, що Він промовляє… Та з цілковитою готовністю очікую, що те, про що Він говоритиме, може виявитися для мене повною несподіванкою… Тепер, заглиблююсь в себе, аби побачити, чи є в мені воля виправити ту, чи іншу ваду… Якщо ні, тоді той гандж буде першою рисою, яка має бути в мені змінена.
Далі я розпочинаю з найістотнішого елемента, будь-якої переміни. Перед тим я готовий зробити перший крок. Життєво важливо, щоб я почув слова Христа: «коли йдеться про мою Любов до Тебе, то немає значення, змінишся Ти чи ні, бо моя Любов не ставить жодних умов»…
Тепер я бачу божу силу, яка просто заливає мене.. І відчуваю себе сильнішим там, де раніше боявся… Розгружуюся там, де колись відчував напругу… Даю собі раду в ситуаціях, яких раніше уникав… Відчуваю, як упродовж усього дня (або в ситуаціях, коли почуваю потребу в цій енергії) я є сповнений сили, отриманої від Христа. На останку вправи відчуваю в Його, сповненій любові присутності, весь переповнений вдячністю та захопленням…
Із книги Ентоні де Мелло, "Джерела"