Субота, 09 лютого 2013, 02:55

Одного разу, відчуваючи докори сумління, Вовк зайшов до церковці у горах і сказав священикові:

- Хочу висповідатись!
- Ти впевнений у цьому? – спитав добрий священик.
- Так, запевняю вас, що хочу сповідатись.
- Вклякни біля сповідальниці.
- Не можете собі уявити, - почав Вовк, - скільки я овечок задушив! Бідні звірята, спали так спокійно, а я … я їх з’їв …

Вовк заплакав.

- Я напав також на пастуха. Це жахливо! Я нікчемний грішник, підлий убивця…

Священик слухав його поблажливо, але помітив, що Вовк був неспокійний, крутився, наче хотів утекти.

Священик стривожено сказав вовкові:

- Принаймні під час сповіді поводься спокійно!
- Не лякайтесь, мій отче, але добре було б, щоби ви трохи поквапилися …
- Чому?
- Бо… чую дзвіночки на шиї овечок.

І не введи нас у спокусу!

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро