Вівторок, 31 липня 2012, 15:44

У пресі неодноразово порушується тема про дітей – сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Хочеться ще раз звернути увагу людей на проблеми таких дітей, осторонь від яких  залишатися не можна.

Дітей сім’ї  Танасюків – Валерія, Вадима, Світлани  та Сніжани, які були направлені  до Борзнянської школи-інтернату з Чернігівського притулку для дітей у травні 2008 року, спіткала нелегка доля. Вони виховувалися в неблагополучній сім’ї, мало що бачили позитивного у поведінці своїх батьків, недоїдали, не відвідували школу, взимку замерзали від холоду. Саме тому вони залишилися без батьківського піклування: батько помер, мати – позбавлена батьківських прав за невиконання своїх  обов’язків та зловживання спиртними напоями .

За час перебування у цій школі  випробування для дітей не закінчилися. Найстарший  –  Валерій, за станом здоров’я був переведений до спеціалізованої школи, найменшенька  -  Сніжана, без згоди на те братів та сестри, усиновлена іноземними громадянами.

На сьогоднішній день залишились поруч  лише Вадим та Світлана. Ці діти є активістами школи,без їхньої участі не відбувається жодне свято, а ще  вони  -  кращі спортсмени школи, неодноразові призери районних та обласних спортивних  змагань, учасники дитячих фестивалів декоративно-прикладного мистецтва.

Вадим та Світлана  по телефону спілкуються з Валерієм,  але  з наймолодшою, Сніжаною, зв’язки втрачені.

У цьому навчальному році Вадим закінчив школу. Попереду  доросле самостійне життя, у якому, можливо,будуть і радість, і щастя, і любов, якщо здійсниться його дитяча мрія – власний будинок у рідному селі Феськівка Менського району, Чернігівської області, де він буде господарювати, у якому буде затишно і тепло, куди можна буде повернутися його  брату та сестрам.

Для здійснення дитячої,але такої дорослої мрії, не вистачає тільки одного – коштів на придбання житла.

Ми живемо на цій Землі, щоб допомагати один одному, і кожен  має змогу  допомогти «ближньому своєму»: хтось – добрим словом, хтось – порадою і підтримкою, хтось – матеріальною допомогою.

Хочеться висловити велику подяку всім, хто переймається бідами наших дітей і долучається до вирішення  їхніх проблем. Маємо велику надію на подальшу співпрацю і віримо в те, що  вона  не буде марною.

Нашу державу чекає  світле майбутнє  тільки тоді, коли для всіх нас, дорослих, не буде чужих дітей. Разом змінимо  світ на краще.

Усіх людей доброї волі, хто зважився допомогти цій дитині, закликаємо звертатися до настоятеля парафії св.. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі отця Ігоря Онишкевича.

Орина Маслова, «Оранта»