«Катарсис в стиле pr?t-a-porte»
Середа, 15 червня 2011, 15:32
14 червня 2011 року Божого у вівторок після Неділі Зіслання Св. Духа настоятель храму Св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі о. Ігор Онишкевич разом з волонтерами пенітенціарного душпастирства Орестою Цибрівською та Юлею Щербій відвідали жінок Київської слідчої установи, що на Лук’янівці. Сприянням Карітас-Київ (директор о. Роман Сиротич) та доброчинців громади Св. Миколая для жінок були передані Біблії, предмети особистої гігієни та солодощі. Окрім того, на вшановування пам'яті 150-ліття перевезення останків Тараса Шевченка до Канева, громада посприяла, щоб на кожну камеру було передано по примірнику останнього перевидання Кобзаря.
«Відчувати себе членом Церкви потрібно незалежно від обставин. Молитва - найдієвіший спосіб для в'язня. Але найглибше переживання своєї належності до люду Божого в умовах ізоляції можна пережити тільки через відвідини, які відрізняють святкові дні від несвяткових. Адже за тими мурами усі дні подібні та буденні», - ділиться о. Ігор.
«Християнська духовність плекається також і в неволі. Вона не боїться глузування та кпинів сусідів по камері чи по койці у бараку. Колись вона заіскрилась у серці через добре слово чи вчинок іншого співв'язня, через прочитану молитву, через Боже слово, - говорить о. Костянтин. - Відвідувати в'язниці потрібно особливо у святкові дні. Адже людям за мурами так бракує сім'ї, в колі якої колись зустрічалися свята».
«Мені прийшлося знову побачити і засвідчити, як впливає проповідь на в’язнів у камері в день свята. У пам'яті залишилися і радісний трепет, і блиск надії, і глибина побожності. Хоча зовсім інакше, ті самі зворушення переживала я сама. Зовсім інакше, проте, ті самі якості проявляли пенітенціарні службовці», - ділиться Юлія Щербій.
Центр волонтерської співпраці Київської Архиєпархії УГКЦ.
Довідка: в Україні протягом одного року понад 1 млн. громадян входять у коло відповідальності Кримінально-виконавчої системи України. Понад півмільйону проходять через брами слідчих установ. Понад 60 тис. отримують вирок – «ЗА ҐРАТИ!». Ще 60 - 80 тис. відпускають. Багато хто продовжує марафон слідства, судових засідань та апеляцій. Численні люди доходять до крайнього відчаю. Покарання - міра гніву, яка відповідає характеру злочину та його небезпеки для суспільства. Часом цей гнів - одинокий спосіб обмежити поширення зла. Чому, все-таки, прояв та наслідки цього гніву іноді перевищують скоєне зло, побільшуючи відчуження та ненависть поміж людьми? Чому справедливе воздаяння за зло може переростати у справжню несправедливість. Ми з вами маємо знайти на це відповідь. Адже вона стосується не лише долі покараних за зло. Вона безпосередньо торкається життєвої постави кожного з нас. А ще, християни мають багато потрудитись, щоб змінювалася система юстиції та тюремна дійсність. Бо багато наших співгромадян могли би уникнути лихої долі.