Понеділок, 30 травня 2011, 12:28

Я вилікую душу стражданнями і кров’ю,
Засну, немов дитина, у Бога на руках.
Між Небом і землею,
Між пеклом і любов’ю 
Такий хисткий місток, такий короткий шлях…

* * * * *

Той чорний день був чорним,як безодня,
На самому краю я опинилась там,
Коли невидима рука Господня 
Мене звернула  у високий білий храм.
Той чорний день вже був чорніше ночі,
А Храм над містом білим  ангелом парив.
І сумно з образів дивились очі
І наче сам Господь до мене  говорив.
Той чорний день вже був чорніше ночі…
Але є світло, що сильніше всіх ночей.
Священику, духовний пастир, отче,
Ви стерли сльози із моїх очей.
Ви дали мені сили і сказали - «Встань і іди».
Я встала і пішла - у свій болючий світ, але я знала,
Що загубила менше, ніж знайшла.  
Тепер я знаю - Ви  завжди зі мною поруч,
І перед волею Господньою схилюсь.
Священику, духовний пастир, отче -
За Вашу світлу душу я молюсь.

Олена Іванюк