Понеділок, 02 травня 2011, 19:58

"Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав,і тим, що в гробах, життя дарував" (Тропар Пасхи).

30    квітня 2011 року Божого, в Світлу суботу, після Божественної літургії з

настоятелем церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі ієреєм Ігорем та ієромонахом Олександром, братами Студитського Уставу та вірними парафіянами, однокласниками, рідними сестрами Любов’ю, Вірою, Надією, поїхали на могилу де похований брат Ігор Богуш. Відправивши Панахиду провели чин освячення хреста, який встановили на могилі брата.

«Добре мати друзів і на небі, й на землі. Варто, щоб першим серед них завжди був Христос». (О. Рафаїл Бухінгер. Любов як Бог.)

Після молитви, отці ділились з вірними, своїми споминами про брата, котрий мав свій особистий духовний шлях служіння ближньому. Святе Причастя, було найважливішою метою життя брата Ігоря, з великою повагою і неймовірною обережністю, стоячи на колінах, як дорогоцінний скарб, приймав Тіло і Кров нашого спасителя Ісуса Христа. Всю Службу Божу він стояв на колінах під дверима церкви. Прославляв подячними молитвами Господа за щастя злиття з ним, без нарікань і маленьких зрад ніс свій тяжкий хрест, хрест цілої України. Ігор дуже співпереживав за спасіння тих, хто був поруч з ним у лікарні, намагався кожному показати орієнтир до Господа, думки про вічність, про Спасителя нашого, щоб кожен пізнав Його, про необхідність святої тайни покаяння-сповіді. Через мобільний він звіщав отця Олександра приїхати до лікарні і по приїзду ходили по палатах.

Рідні та друзі згадували дитинство брата, як любив він ігри з м’ячем, в школі навчався на відмінно, відвідував музичну студію, де займався грою на баяні, а заступитися за слабшого у нього було незмінним правилом його життя. Дуже любив усамітнитися  у  роздумах про незвіданість, таємничість, відому одному Богові. І лише тоді, коли їх серед нас вже немає, коли нас з ними єднає лише молитва, ми починаємо розуміти, яким скарбом для нас була їхня присутність біля нас. (Зі спогадів однокласника отця Володимира Війтовича)

З миром та любов’ю Анна, для «Оранти»