Четвер, 10 березня 2011, 16:09

Історії життя великих людей уквітчуються легендами. Їм часом приписують надприродні прояви вже змалку та прикрашують сюжетами, близькими до казки.

Народницьке покоління ідеалізувало батька Тараса в шапці і з вусами, не дуже вчитуючись у нього, переконуючи один одного в тому, що він абсолютно зрозумілий навіть простому селянинові. У цьому спрощенні був самообман.

Революційне покоління використовували Шевченка в цілях агітації проти царського уряду. Але в революції, в безумі насильства, в агонії ненависті воно відчувало крах Шевченківських ідеалів Любові і Добра. Воно скоса й навіть соромливо поглядало на його садок вишневий коло хати, на його світе тихий, краю милий, на його обніміться ж брати мої, молю вас, благаю…

У важкому ідеологічному похміллі нинішнє покоління хоче повернутися до справжнього Шевченка, але вже не вміє його читати. Не має сили пройти за частокіл стереотипів.

Чи буде поезія Шевченкова співзвучною знедоленим дітям споживацького віку? Чи вони читатимуть «Кобзаря» в Інтернеті? Чи просвітлюватиме слово, поставлене на сторожі, забетоновану товщу інформації?

Такі питання стосовно «Божого слова» й народної пісні ставилися і в попередні віки. Тоді теж усе це здавалося безнадійно старосвітським. А поет проходить понад сітями часу й промовляє до серця, непідвладного мінливим вітрам часу».

Євген Сверстюк

9 Тарасова Ніч на Аскольдовій Могилі

У Церкві відправили Панахиду пам’яті Тарасія Кобзаря нашого, пом’янули і постійних натхненників і любителів молитви в Тарасову Ніч,які тепер перед Господом разом з Кобзарем предстоять: світлої пам’яті брата Ігоря Богуша, митця Володимира Юрчишина, Івана Рибалко нашого журналіста,Вічна їм пам’ять.

Цілу ніч до світанку, щохвилинно були з Тарасом в останню 150 річницю пам’яті наші парафіяни і гості.

Було благісно і затишно. Ми молились з Тарасієм за Україну його вічним пророчим Кобзарем.

Матеріал Іллі, фоторепортаж Ярослава, «Оранта»