Святого Миколая Чудотворця
Четвер, 16 грудня 2010, 23:00
Коротка історія
Не багато знаємо про життя святого Миколая. І навіть те, що знаємо, повите різними легендами. Знаємо, що святий Миколай довгі літа був єпископом у Мирах, провінція Лікія, у Малій Азії. Він брав участь у Першому Вселенському Соборі (325) у Нікеї. Помер близько 345 року. Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.
Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня. З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.
На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.
На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая... У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить" (Т. 4, с. 1533).
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Правилом віри і образом лагідности, учителем повздержности явила тебе твоєму стаду всіх речей істина. Ради цього придбав ти смиренням високе, убогістю — багате, отче, священно-начальнику Миколаю. Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.
Слава: Кондак, глас 3: В Мирах, святий, священнослужителем показався ти, бо, Христове євангеліє, преподобний, сповнивши, положив ти душу твою за людей твоїх і спас неповинних від смерти. Ради цього освятив ти себе як великий таїнник божої благодаті.
І нині: Богородичний, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.
Послання святого апостола Павла до Євреїв 13, 17-21
Браття, слухайте ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають здати звіт; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некорисно. Моліться за нас, бо нам здається, що маємо добру совість, бажаючи в усьому добре поводитися. Особливо ж прошу це робити, щоб я якнайскоріше повернувся до вас. А Бог миру, що підняв з мертвих Того, хто кров'ю завіту вічного став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса Христа, нехай зробить вас здатними виконувати Його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, Якому слава по віки вічні. Амінь.
Євангеліє від Луки 6, 17-23
В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила Його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. Вони прийшли слухати Його і оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. Увесь народ намагався торкнутися Його, бо сила виходила з Нього і всіх оздоровляла. Тоді Він, звівши на Своїх учнів очі, мовив: Блаженні вбогі, бо ваше Царство Боже. Блаженні голодні нині, бо ви насититеся. Блаженні плачучі, бо будете сміятися. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина Людського ради. Радійте того дня і веселіться, бо нагорода ваша велика на небі.
Проповідь
Достойні христолюбці!
Про сьогоднішнє свято, здається, знаємо багато, але мабуть, більше не знаємо, як маємо відомостей про нього. Чому так кажу? Вважаю, що цей святий зробив стільки чудес, допоміг стільком особам, врятував життя так багатьом людям, привернув здоров'я, встановив справедливість, витягнув з нещастя, усунув різні небезпеки, що всього ми не можемо знати й неможливо цього описати. А крім того, його духовна опіка, його святість дарована йому Богом, його любов до ближнього та Господа Бога такі значні, що людський розум збагнути не може. Бо як можна визначити, виміряти, збагнути рівень любові до ближнього, котрою палав святий Миколай? Його знає увесь християнський світ! А те, що він приходив з поміччю людям ще за життя, творячи чуда – свідчить про великий ступінь святості цієї особи.
Він жив у далекому четвертому столітті у Малій Азії, а залишається таким близьким до кожної особи з нас! Пізніше став священиком і єпископом у місті Мирі, давній ликійській провінції. Промені його світла продовжують освічувати світ, що потонув у шуканні матеріальної вигоди та легкого безтурботного життя. Він – світильник Божий, котрий приносить Господнє світло у людські душі й надихає своїм життям допомагати ближнім, котрих Господь покликав до життя на землі й вічного життя у небі. Святий Микола відзначався надзвичайною мудрістю у використанні своїх маєтків, що йому дісталися після смерті батьків. Не був прив'язаний до багатства, навпаки, радісно виконував заклик Христа: «Якщо хочеш бути досконалим, ...продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі і йди за мною» (Мт 19,21). Євангельський юнак завагався, щоб зробити так, як йому запропонував Спаситель, а святий Миколай зрозумів, що найкращий спосіб збереження багатств – допомагати потребуючим, чинити милостині, бути людиною щедрої руки і милостивого серця. Він щедро роздавав потребуючим те, що посідав, а це допомагало йому йти слідом за Христом та здобувати праведність. В книзі Естер записано, що Мардохей звертався листовно до юдеїв, щоб ті не забували про своє визволення від ворогів. Пригадував про чотирнадцятий та п'ятнадцятий дні місяця Адара, котрі повинні залишатися для них днями бенкетування та веселощів, обміном подарунків й роздаванням милостині убогим (пор. Естер 9,22). А ми, чи не маємо поступати подібно, коли й нас Господь звільнив від тяжіння чужої людської руки й дарував нам свободу? А ще більше, скільки разів звільняє нас Спаситель від панування над нами диявола, від його гніту, його пут, котрі він вміло закидає у світі і ловить безліч людей!? Хіба є милостиня, що може зрівнятися з даруванням прощення гріхів та отриманням духовної свободи? За цим криються, не забуваймо, світлі слова апостола: «... знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, ... а дорогоцінною кров'ю Христа...» (1Пет 1,18-19). Послухаймо мудрих слів Товита, котрий так навчав свого сина Товію: «Роби милостиню з того, що маєш. ... Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе» (Товит 4,7). Ми з вами маємо багато бідних навколо себе, вони не вимагають від нас надзвичайних датків, кожна особа може положити кілька копійок в простягнуту руку, а Господь за наш приємний дар відпускає нам гріхи (пор. Сир 3,30). Може наше серце пробує осудити особу з простягнутою рукою, не дозволяймо йому робити цього, радше скажімо, можливо це потребуючий Лазар, котрому і моя копійка щастя приносить. Маємо можливість брати участь у різних збірках, котрі проводимо у наших церквах, що йдуть на різні благородні цілі. Згадаймо, принаймні, на можливість придбати цеглинку на будівництво нашого собору у Києві. Таку цеглинку, як пам'ятку та участь у будівництві, припускаю, повинна мати кожна особа нашої Церкви, починаючи від немовлятка. Майже немає такого християнина, що не спроможеться за десять чи двадцять гривень купити такий знак, за котрим криється участь у будівництві церкви, а насамперед, щедрість серця і велич духа, котрі нівечать промахи нашого життя. Скільки-то часом грошей видається на цигарки, спиртні напитки, тощо, зі шкодою для здоров'я, а як, буває, затискається кулак людини, щоб не вчинити благородної милостині?! Святий Миколай своїм життям закликає та навчає усіх нас роздавати милостині, допомагати потребуючим, не відвертатися від тих, хто просить. Святий Іван Золотоустий кличе до великої мудрості, коли говорить, що милостиня, а не дружність святих захищає нас перед Богом (св. І. Золотоу., «Слово 3-тє про Лазаря»). Візьмімо собі глибоко до серця слова святого Писання та Божих угодників і не переставаймо чинити милостині, навіть тоді, коли це буде становити суму, лише двох драхм.
+ Ігор (Возьняк)
Львів, Собор св. Юра
19.12.2007
Для створення сторінки використано видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004.