Покров Пресвятої Богородиці
Вівторок, 11 жовтня 2011, 20:47
Коротка історія
Поміж Богородичними празниками нашого церковного року на осібну увагу заслуговує празник Покрова Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як Покровительки нашого народу тягнеться золотою ниткою від княжих часів аж по сьогодні. Секрет того постійного, улюбленого й ревного культу Богоматері як Покровительки, лежить, мабуть, в тому, що тут ідеться не про земське і людське, але небесне й могуче заступництво.
А такого заступництва й опіки хоче кожна людина, родина й народ. Від самого початку існування нашої держави ми стало мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої помочі й опіки, проти якої не може встоятися жадна людська сила, а тією поміччю був якраз покров Преч. Діви Марії. Тому празник Покрова завжди був і є для нашого народу днем великого вияву любови і вдячности для Пресв. Богородиці та днем радісної прослави і звеличення її покрова й заступництва.
Головний мотив, який причинився до установлення цього празника, це видіння св. Андрія Юродивого. Царгород, столицю Візантії, облягали араби. Ціле місто й народ у великій тривозі. В храмі Пресв. Богородиці на Влахернах, де переховувалася Її риза, правиться всеночне. Розмолений народ виповнив церкву по береги. Між народом ревно молиться про охорону міста св. Андрій Юродивий зі своїм учнем Епіфаном. Відправа кінчиться. Втім св. Андрій бачить, як від царських дверей - так звалися у греків головні входові двері церкви - йде світлом осяяна Прес. Богородиця у супроводі Св. Івана Христителя і св. Івана Богослова та при співі великого хору Святих. Божа Мати підходить до престола, вклякає, довго молиться і заливається сльозами. Відтак встає, здіймає зі своєї голови преясну хустку-покров-омофор, з грецької мафоріон, і широко простирає її над народом у церкві. Видіння зникає. Св. Андрій і Епіфан, які бачили це видіння, зрозуміли, що Пресв. Богомати прийшла, щоб рятувати місто. Подія чуда блискавкою розноситься по всьому місті. Вороги відступають. Місто врятоване.
Від тієї хустки-покрова і празник дістав свою назву. Покров-омофор стали символом опіки і заступництва Преч. Діви Марії.
Східня Церква у своїх богослужбах залюбки підкреслює три найкращі привілеї Пресв. Богородиці: Її Богоматеринство, Її Вседівицтво і Її Заступництво за нами перед Богом і якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця нашому народові. Наші князі, наші королі, наше військо, наші козаки й гетьмани радо вибирають Преч. Діву Марію за свою Покровительку й Опікунку.
Про ікону
Омофор, „Святий Покров” Матері Божої, реліквія, яка вважалася автентичною, була привезена до Константинополя з Єрусалима у часи Лева І (457-474). Покривання голови є символом захисту. Вірменський Синаксар возвеличує покладення цієї реліквії у церкві Богородиці Влахернської такими словами: „Ти дав нам, о Боже милосердний, свою Матір як прибіжище”. Гімн-акафіст прославляє образ Богородиці Влахернської як „покров світу, ширший від облаків”.
Також розповідають про чудесну подію, яка відбулася у цій церкві. За Лева Мудрого (886-912) св. Андрій Салос, „юродивий в Христі”, раб-скіф, разом зі своїм учнем Епіфанієм мав видіння, наче Богородиця покриває цілий світ „велетенським покровом, більшим від неба”. У слов'янських Церквах празник на честь цього чуда називається Покров і святкується у жовтні. Починаючи з XV століття він має постійне іконографічне вираження: простягнений над християнським народом покров, який тримає сама Богородиця або ангели. На Заході варіант цієї іконографії відомий як „Мадонна з серпанком”, під яким знаходять притулок вірні.
Захист з боку могутнього є надією для тих, хто почуває себе вбогим. В Євангелії вбогі проголошені блаженними (див. Мт. 5, 3), адже вони певні, що матимуть Божу опіку. Але людина є образом Божим. Шукаючи захистку через свою убогість, вона водночас хоче також захищати інших. Богородиця, цілком особливим способом захищена у вічності, теж стає захисницею. „Під Твою милість прибігаємо” – це одна з найдавніших молитов до Богородиці. Знаменним є те, що покров переходить в руки ангелів, аби руки Марії були вільними для молитви. У правому верхньому куті бачимо Христа, який благословить. Він, Бог, що став людиною, жестом благословення продовжує молитовний ритм рук Благодатної. Два різні жести єднаються, щоб стати одним. Саме тому візантійські укладачі гімнів насмілилися звернутися до Богородиці зі словами, які звучали б блюзнірством, якби були звернені до когось іншого, а не до самого Бога: „Поза Тобою нема для нас жодної надії”.
Звичайно, невипадково іконописець черпав натхнення для цієї композиції в іншій іконі, яка має назву „Отцівство” і представляє Слово на грудях у Бога-Отця. Через Христа Материнство Марії є відображенням Отцівства Бога, який сходить у світ як воплочене Провидіння.
Якщо на іконі „Вознесіння” Богородиця символізує Церкву на землі, то на іконі „Покрови” Вона означає небесну Церкву в молитві, таїнство взаємного заступництва. У старому Законі єдність Божого народу була заснована на крові. Єдність Церкви зміцнюється через кровообіг благодаті у всіх її членах. Цей взаємний зв'язок підтримує і захищає кожного окремого вірного, який сам по собі загубився б, а разом з іншими і під захистом інших спасеться.
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Днесь, благовірні люди, світло празнуємо, отінювані твоїм, Богомати, пришестям, і, спозираючи на твій пречистий образ, покірно мовимо: Покрий нас чесним твоїм покровом і ізбав нас від усякого зла, молячи Сина твого, Христа Бога нашого, спасти душі наші.
Слава, і нині: Кондак, глас 3: Діва днесь предстоїть у церкві і з ликами святих невидимо за нас молиться Богу. Ангели з архиєреями поклоняються, апостоли з пророками ликують, бо ради нас молить Богородиця превічного Бога.
Послання святого апостола Павла до Євреїв 9, 1-7
Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу, а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини.
Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28
В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що, сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи, отже, їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що кормили Тебе. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають Його.
Проповідь
Іноді, задумуючись над великою кількістю християн у світі, а нас понад мільярд, задаюсь питанням, чому так багато християнських церков, хоча Святе Писання Одне і Господь Один? А ще мене хвилює питання, на яке разом з вами намагатимусь відповісти, а саме – яку пошану належить віддавати Діві Марії, котра стала Матір'ю нашого Спасителя Ісуса Христа? Безумовно не йтиметься зараз про Церкви католицьку і православну, де це відношення має особливе значення. У розмовах із братами, які не належать до вищезгаданих Церков, я почув таке запитання: «Чому ви молитесь до Богородиці, якщо треба молитись до Єдиного Бога?» І друге - «Ви кажете, що Марія мала одного сина, але Біблія каже про інших дітей Марії?». Відразу на такі запитання не можна дати відповіді, але якщо дослідити глибинно Святе Писання і мати серце відкрите на дію Святого Духа, Який і є Причиною великої молитовної пошани до Матері Господа, то всі відповіді отримаємо вичерпні.
Починаємо з початку. Книга Буття: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатись ввіп'ястися йому в п'яту». Це 3 розділ 15 вірш книги Буття. Слово «потомство» може мати однину чи множину. Одне є певне, що ці слова відносяться до Єви і її нащадків жіночої статі, які мали б це «потомство» народити. Безумовно обіцянка Господа про перемогу «потомства» над дияволом розвивається із часом далі. Бог починає конкретизувати, хто ця жінка і «потомство». Великий пророк Старого Завіту Ісая за Божим дозволом привідкриває таємницю Божого Спасіння: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Емануїл (означає «З нами Бог»)» (Іс. 7.14). У Розділі 9 вірш 5 книги Ісаї читаємо: «Бо хлоп'ятко нам народилося, сина нам дано; влада на плечах у нього; і дадуть йому ім'я: Чудесний порадник, сильний Бог, Отець довічний, Князь миру». Якщо б пророцтво відносилось до дружини тодішнього царя Ахаза то, не було б ім'я хлопчини окреслене вище згаданими словами, які відносяться тільки до єдиного Бога. Отже, маємо дівицю, яка народжує Сина Бога Всевишнього, Князя миру. Вже з цих слів Богородиці належить слава і честь вища від ангелів! Думаю тут ніхто сумнівів більше не матиме.
Але як довести те, що Марія не мала більше дітей, крім Ісуса, якщо в Євангелії від Матея «брати» Ісуса перелічені поіменно. Хто вони насправді Ісусові? Євангеліє від Матея (13, 54-55) «... Хіба він не син теслі? Хіба не його мати зветься Марія, а його брати: Яків, Йосиф, Симон та Юда? І його сестри хіба не всі тут між нами?». Є ще одне місце в Євангелії від Матея, де читаємо про Йосифа: «Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як звелів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; та не спізнав її, аж поки не породила сина, і він дав йому ім'я Ісус» (Мт. 1,24-25). Слово «спізнав» в арамейському значенні сприймається як «увійшов до жінки» з метою зачаття дитини, але це не повне значення слова. «Спізнати» - це теж в єврейській мові визнати жінку і її дітей за своїх перед громадою, тобто стати законним її чоловіком і батьком для дитини із всіма правами. Тому перше значення слова «спізнати» тут ми не застосовуємо. Зрештою далі читаємо «Як же вони вирушили (мудреці) в дорогу, ангел Господній з'явився у вісні Йосифові й каже: «Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет...» (Мт. 2.13). Ангел міг сказати по-іншому виходячи із слова «спізнав» - «бери свою дружину і її дитя», що більш логічно, але так сказано не було. Отже, Йосиф займав місце духовного опікуна і глави сім'ї, створеної самим Господом.
Повернемось ще раз у Старий Заповіт до книги пророка Єзекиїла 44 вірші 1-3: «Тоді привів мене назад до зовнішньої брами святині, що звернена на схід; вона була зачинена. Господь сказав до мене: «Брама ця буде зачинена, не буде відчинятися, ніхто не ввійде нею, бо Господь, Бог Ізраїля, увійшов нею; вона буде зачинена. Лише князь - як князь - у ній сяде, щоб їсти хліб перед Господом; він увійде сіньми тієї брами і нею ж вийде». Якщо Марія стала Матір'ю Бога, значить стала тією «Святинею» Нового Заповіту, де замешкає Бог. Написано: брама була зачинена, крім Господа-Князя ніхто не увійде нею, і вона залишиться зачинена. Чи не підказує глузд, що йдеться про непорочність дівицтва і збереження дівицтва після народження Месії? Ніхто не може бути рівним Богові навіть ступенем крові, бо це б виключало Божественну неповторність і винятковість. У Старозавітній святині не міг хто-небудь інший замешкати, крім Живого Бога, так само у Новому Завіті ніхто не міг замешкати більше у лоні Діви Марії, крім Ісуса-Господа, Втілене Слово Отця Небесного! Інакше Бог сам би себе заперечив, готуючи нас до прийняття Месії через книги Пророків.
Остання книга Нового Заповіту, книга Одкровення Івана Богослова свідчить про це ще раз: «І знамення велике видно було на небі - жінка, одягнена в сонце, і місяць під стопами її, а на голові її вінець із дванадцяти зірок. І мавши в утробі, кричить, мучившись від потуг пологових та болю родження... І народила сина-чоловіка, що має пасти народи жезлом залізним; і вознесено дитя її до Бога та престола його» (Одкр.12.1-5). Думаю, що аргументів достатньо визнати Марію єдиною Матір'ю Божою та Матір'ю Нового Ізраїля - це всіх нас віруючих в Ісуса Христа.
Щодо братів і сестер Ісуса, то згідно родинних відносин у євреїв поняття двоюрідний чи троюрідний брат і сестра відсутні. З боку родини Марії чи Йосифа могли з ними мешкати діти рідної сестри матері Марії або рідні Йосифа, що чітко не вказувалось у Євангелії. Зрештою Ісус чітко вказує, хто його родина: «Вказавши ж рукою на своїх учнів, мовив: «Ось моя мати і брати мої!». Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мені брат, сестра і матір» (Мт. 12,49-50). Марія є нашою Матір'ю, Новою Євою усіх живих християн XXI століття! Пресвятая Богородице, Спаси Нас! Нехай кожний віддасть їй молитву подяки і прослави за досконале виконання волі Отця! Амінь.
о. Володимир Сампара
"Сівач", жовтень 2010 Ч. 10 (133) рік 12
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000.
А також ікону Покрова Пресвятої Богородиці.