Храм УГКЦ в Одесі: дві сторони однієї медалі
Вівторок, 14 вересня 2010, 10:47
Як не парадоксально це звучить, але конфлікт із будівництвом церкви для українських греко-католиків в Одесі, а точніше фактична заборона його будівництва, свідчить про серйозні проблеми… в українському православ’ї.
Та все по порядку. Не секрет, що громада УГКЦ в Одесі вже вісімнадцять років поспіль домагається виділення земельної ділянки для будівництва храму. І тільки у червні минулого року на підставі рішення виконкому Одеської міської ради було розроблене містобудівне обґрунтування для його розміщення. Документ пройшов погодження усіма відповідними органами місцевої влади: від природоохоронних та санітарно-епідеміологічних – до тих, що опікуються архітектурою та охороною культурної спадщини. Врешті, уже в цьому році Одеська обласна державна адміністрація надала позитивний експертний висновок: «зелене світло» для будівництву храму, фактично, було увімкнене.
Однак все кардинально змінилося після того, як у ситуацію втрутилися вірні УПЦ, що знаходиться під юрисдикцією Московського патріархату, які чомусь вважають, що для храму УГКЦ не має місця в Одесі. Несподівано місцева влада висунула вимогу провести громадські слухання щодо місця розташування храму УГКЦ, яке було призначене на 4 вересня. Та вже на цей час, не без допомоги політичних і релігійних чинників, які, м’яко кажучи, не симпатизують греко-католикам, у місті витворилася атмосфера, що не сприяла позивному вирішенню проблеми. Саме тому на прохання Одесько-Кримського Екзархату Української Греко-Католицької Церкви воно було скасовано та перенесено на невизначений термін.
А вже після візиту до Одеси патріарха Московського і всієї Русі Кирила, на сайті Одеської єпархії УПЦ-МП було опубліковано офіційну заяву у якій зазначається, що «передбачуване будівництво в Одесі на території Прохорівського скверу собору Української Греко-Католицької Церкви є спробою здійснення агресивної експансії уніатів в Одеському регіоні».
«В Одесі, переважна більшість жителів якої є віруючими Української Православної Церкви, проживає така мала кількість греко-католиків, що немає жодної необхідності в будівництві не лише собору, але навіть і молитовного будинку для уніатів», - заявив митрополит Одеський та Ізмаїльський УПЦ-МП Агафангел (Савін).
На думку Одеської єпархії УПЦ-МП, будівництво собору УГКЦ у православній Одесі викличе обурення і протест з боку духовенства і православних віруючих Одещини, «створить в нашому мирному місті ситуацію міжрелігійного конфлікту, не сприятиме зміцненню миру і суспільної згоди в Одеському регіоні. Як підсумок, у заяві наголошується, що митрополит Одеський УПЦ-МП та духовенство Одеської єпархії вважають недоцільними і вкрай небезпечними зведення культового об'єкту «уніатів в столиці нашого краю».
На перший погляд, може видатися, що у даному випадку маємо справу із сильною позицією УПЦ-МП, яка натхненна візитом Московського патріарха Кирила, вирішила «поставити на місце уніатів», які посміли домагатися будівництва храму у «православній Одесі».
Проте все якраз навпаки: УПЦ-МП в Одесі виявила свою слабкість передусім як духовна інституція. У цьому легко переконатися.
Річ у тім, що будівництво храму УГКЦ в Одесі – це лише черговий етап на шляху відродження та утвердження церкви на півдні України. Лише в Одесі налічується десять тисяч греко-католиків. Чисельні громади УГКЦ успішно діють в Ільїчівському, Роздільнянському, Березовському та інших районах області. Загалом в Одеській області близько 20 парафій УГКЦ.
Щонеділі богослужіння у каплиці, яка розмістилася на вул. Гіманазійній в Одесі, відвідує близько чотириста осіб. Приходило б і більше, але ніде розміститися.
Церква здійснює соціальне служіння для хворих на ВІЛ-СНІД, опікуються школою соціальної реабілітації на Фонтанці, заснувала «Морський апостолят». В Одесі нещодавно засідав Постійний Синод УГКЦ. Без сумніву, що Папа Римський Бенедикт XVI та Верховний архієпископ Української Греко-Католицької Церкви, кардинал Любомир Гузар стали духовними авторитетами для багатьох українців Одеси і півдня України.
На цьому тлі заяви митрополита Агафангела про недопущення будівництва храму УГКЦ в Одесі можуть свідчити лише про одне: пастирську неспроможність самої Одеської єпархії УПЦ-МП.
Православним ієрархам УПЦ-МП також варто замислитися над деякою статистикою, що її у липні оприлюднила Одеська філія Інституту Горшеніна. Так, більшість одеситів (63%) вважають, що в Україні у православних не повинно бути ніяких переваг перед атеїстами і людьми інших віросповідань. Протилежної точки зору дотримуються 32,9%. Не змогли відповісти на це питання 4,1%.
Крім того, більшість опитаних городян (58%) позитивно поставилися б до візиту в Україну Глави Католицької Церкви Папи Бенедикта XVI. Негативну реакцію такий візит викликав би у 23,2% респондентів. Байдужі до ймовірності відвідування України Римським Папою - 14,1% опитаних одеситів. Не змогли відповісти на це питання 4,7%. Отже, якщо існують підстави говорити про «православну Одещину», то це аж ніяк не означає, що Одещина – монополія УПЦ- МП.
Принагідно цілком доречно навести одну паралель. Ще перебуваючи у Львові, який не безпідставно вважається найбільшим духовним центром УГКЦ, Блаженніший Любомир неодноразово офіційно звертався до обласної та міської влади з проханням надати Православній Церкві землю для будівництва нового храму. Ось такими є дві сторони однієї медалі.
Суспільний резонанс навколо будівництва греко-католицької церкви в Одесі спонукав до закликів втрутитися у ситуацію провідним політичним силам. Не думаю, що це варто робити, оскільки в українських реаліях це може тільки загострити конфлікт. Натомість своє вагоме слово мала б сказати Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, яка, зокрема, покликана «координувати міжконфесійний діалог як в Україні, так і поза її межами», та «сприяти міжконфесійному взаємопорозумінню та злагоді».
Одеський прецедент не повинен перетворитися на рецидив, бо тоді про міжконфесійний мир в Україні доведеться забути.
Богдан ЧЕРВАК, парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця, на Аскольдовій Могилі, спеціально для «Оранти»