Вівторок, 11 травня 2010, 21:18

Для кожного першотравневі свята асоціюються із відпочинком і можливістю кудись поїхати, адже саме свято давно  втратило своє першопочаткове значення. Для мене випала хороша нагода взяти участь у молодіжній прощі із Ялти  до Судака,  що проходила із 1 по 3 травня і організована братом Августином із згромадження Васильян. У цій велопрощі взяли участь 37 учасників із різних регіонів України. За ці три дні молодь мала подолати 120 км кримських доріг, які характерні стрімкими спусками та підйомами. Згідно розкладу всі збирались у місті Ялті біля римо-католицького костелу, на всіх хто приїздили на місце збору уже чекав обід. Після обіду молодь помолилась  молебень до Богородиці за щасливу прощу. Вирушаючи в прощу ми просимо у певному наміренні, крім того що кожен мав, особисте намірення було також із загальне намірення, за навернення грішників та за кращу долю України.

Нажаль у перший день нам не вдалось так і виїхати і подолати перший відрізок, адже з нами сталась неприємна пригода. Уже перед самим виїздом коли проводились останні приготування і перевірка технічного стану велосипедів,  один із велосипедів вкрали. Саме найдивніше сталось згодом злодій повернувся на місце де стояли велосипеди і почав питатись, як перемикати передачі  його одразу впізнали і затримали. Може виникнути питання і що ж дивного? Дякуючи Богу той злодій повернувся на місце злочину бо інакше велосипед не повернули б. Після всіх подій було прийнято рішення переночувати в Ялті і розпочати прощу зранку.  У неділю 2 травня після літургії поснідавши всі вирушили в дорогу. Дорога була важкою, бо підйоми були затяжні, а ще й враховуючи спеку, це було хороше випробування та про ці всі труднощі забувалось, коли ми роздивлялись навколо і милувалась красою кримської природи, варто також відмітити, що маршрут пролягав вздовж моря.

Першого дня нам вдалось подолати відрізок у 83 км, що складав відстань яку ми мали подолати за два дні. Зупинились переночувати ми у Малоріченську. У цьому маленькому селищі ми розбили табір, хлопці розкладали палатки, а дівчата готували вечерю. Зранку поснідавши ми відправились до церкви св.Миколая, яка знаходилась у цьому селищі. Ця церква характерна тим, що це єдиною церквою для моряків і аналогів немає, а крім того у ній є музей корабельних катастроф. Після того як ми оглянули церкву ми вирушили далі до Судака. Нажаль нам так, і невдалось доїхати до Судака, бо  молодь яка приїхала з Києва повинна була повертатись до Сімферополя на потяг, та це не було приводом для розчарування, адже метою прощі було не подолання  певної відстані, а більше зближення з Богом бо коли долаєш стрімкі підйоми то розумієш, що ти тільки людина і є немічним і завжди повинен покладатись на Бога і просити в нього допомоги, а не на власні сили про, що часто ми забуваємо у повсякденному житті.

Матеріал та фото Ярослава Павлюка «Оранта»