Головна

Лист татові - у проєкті «Дарунок від тата»

16-scrivere-penna-letteraПривіт, тату.

Вчора я їздила в ліс по гриби. Обійшла всі наші місця і таки назбирала цілий кошик. Сусіди дивувалися, бо знайшли лише по кілька штук, а я віджартовувалася: та то мені просто пощастило. А про себе усміхалася: наші з тобою таємні місця – лише наші з тобою.

Ти пробач, що довго тобі не писала. Все не могла зібратися з цим закінченням школи. Сам розумієш, підготовка до ЗНО, всі предмети потрібно було підтягнути, щоб мати хороший прохідний бал, а ще сукню купити, босоніжки.

Не знаю, чи ти в курсі, але я підстриглась. Мама вчинила ґвалт, мовляв, треба було хоч випускний перечекати: а то виглядала як що попало в пишній сукні зі своїм сантиметром волосся. Але мені було так ОК. Ти б точно зацінив.

А ще я зробила собі маленьке татуювання. Ну, не хмур брови, зовсім маленьке. Сердечко, а всередині нього буква “М”: перша буква твого імені. Мамі не показувала навіть, з неї вистачить і моєї голомозої голови. Але тепер думаю, що, мабуть, доведеться і жениха собі на букву "М" підбирати, бо якийсь на "Т" чи на "С" хіба повірить, що то я твою букву в серці собі набила?)))

Таточку. Я за тобою більше не плачу. Змирилася. Відпустила тебе. А мама – лиш тільки прийде ніч, починає заводити. Думає, що я сплю й нічого не чую. І щонеділі купує одну білу троянду. Для тебе. Не дві, не десять, а одну. Дивна у вас була парочка: не ти мамі, а вона тобі дарувала квіти.

Мало не забула похвалитися тобі про іспити. Я склала добре. Історію могла би й краще. Провалила питання про хронологію битв. Ну, ніяк не можу запам’ятати що за чим: Конотопська, під Берестечком... Зубрила-зубрила і сіла в калюжу на тестах. Ти б мені допоміг. Пригадую, як ти любив усі ці історичні дати й битви, як міг говорити про це годинами.

А ще, татусю, мені дуже хотілося, щоб ти побачив, якою я була на випускному. Але ж ти бачив, скажи? Взагалі то, я хотіла собі чорну сукню. Але мама наполягала на світлій. Досить трауру, – сказала. І це та, що плаче за тобою щоночі. Тому я здалася. Маму й так всі останні п’ять років, відколи ти пішов, мало що радує, а тут ще й я зі своїми вічними протестами. О, ледь не забула! Під час урочистої частини був танець з батьками. Добре, що дядя Вітя прийшов замість тебе. Бачив би ти його: у формі, начепив усі свої ордени. Я заплющила очі й уявляла, що з тобою танцюю, але то непросто було. З дяді Віті такий собі танцюрист: всі ноги мені відтоптав. Він – не ти. Всі дивилися на нас і плакали. І дядя Вітя швидко змітав сльози, сподівався, що я не помічу. І я зробила вигляд, що не помітила.

Так важко писати про все на світі, не знаючи, чи потрібно воно тобі і чи ти прочитаєш. Але це потрібно мені, тату. Я пишу й відчуваю твою присутність. Бачу, як ти усміхаєшся або хмуриш брови на ті чи інші мої репліки. Дуже боюся стерти з пам’яті наші розмови, вечори, походи в ліс. Тому продовжую їх тут, у листах. Я люблю тебе, тату, так само як тоді, коли могла обняти чи взяти за руку, або вистрибнути тобі на спину. Більше не вистрибну. Я виросла, тату. Виросла без тебе, але не перестала тебе любити. Я вже студентка, тату. Дасть Бог, стану лікарем і, може, врятую чиєсь життя. Може, завдяки мені якась дитина не лишиться без тата.

Єдине, чим себе тішу, що тобі там добре. Що ти бачиш мене і допомагаєш. Я це відчуваю. Я цього потребую. Приходь хоч іноді до мене. Хоч у снах. Або дай якийсь знак, що ти стежиш за мною. Нам, по правді, без тебе не дуже ведеться. Не хотіла тебе засмучувати, але ти сам мене вчив, що брехати не варто, особливо, коли йдеться про почуття.

Я ненавиджу війну, тату. Найбільше в світі. Війна забрала тебе в мене, забрала тебе в нас.

Люблю тебе.

Твоя доця.

 

***

 

В результаті російської агресії тисячі дітей, мам, дружин та чоловіків втратили рідних.

Церква Святого Миколая на Аскольдовій Могилі (м. Київ, вул. Паркова дорога, 1) опікується 48 дітьми, котрі через війну залишилися без батька. У храмі започаткували проєкт «Дарунок від тата». Благодійні кошти спрямовуються на стипендії студентам та матеріальну допомогу для неповнолітніх.

Ви можете допомогти як волонтер, а детальніше про це можна довідатися за телефоном… +380504473157.

Ми молимось за кожного воїна котрий віддав життя за волю України в її історії і сьогоднішній війні на сході України в малій військовій каплиці на Аскольдовій Могилі.

Допомагаємо з пожертв парафіян з серпня 2014 року дітям котрі залишились без тата. Просимо добротворців пам'ятати і ширити таке служіння по всій Україні.

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/