Світла пам'ять рабу Божому Василю Німчуку
Вівторок, 01 грудня 2020, 09:21
26 листопада в церкві Святого Миколая на Аскольдовій могилі в третю річницю пам'яті поминали молитвою професора Василя Васильовича Німчука - видатного українського мовознавця, члена-кореспондента НАН України, одного з перших парафіян нашого храму. Бувши вихідцем із Закарпаття, В.В. Німчук усе своє життя зберігав зв'язок із рідною серцю малою батьківщиною. Але водночас брав активну участь у розбудові культурного і наукового життя Києва і цілої України. Саме завдяки йому побачили світ найважливіші пам'ятки української мови, а насамперед найдавніші Євангелія, що засвідчують риси української мови. Василь Васильович дуже любив свою Греко-Католицьку Церкву, у часи заборон зберігав у серці віру своїх батьків, а коли УГКЦ вийшла з підпілля, активно долучився до її розвитку.
Панахиду за професором В. Німчуком відправив протопресвітер о. Ігор Онишкевич, котрий засвідчив велику духовність і християнство раба Божого Василя. Він активний в Церковній раді з 1992 року і добротворець в служінні Карітас Київ. Бувши професором він разом світлої пам’яті Степана Андрушка старшого брата парафії роздає допомогу котру отримуємо від священника Ортинського і протягом трьох років на початку 90 років багато нужденних киян отримують допомогу з його рук.
Особливим його вкладом було перебування у будівельному комітеті будови Церкви св. Анни на Львівській площі, що пізніше за створеним проєктом була передана ОО Василіянам і стала монастирем василіанським в Києві..
Служба Божа була для нього найголовнішою і найважливішою його житті і його товариші вчені і просвічені люди за його прикладом приходили молитись на Аскольдову могилу.
Це він згуртовував закарпатців в Києві мати свій день молитви, що був визначений як понеділок і 18 год мати свою з закарпатським наспівом Службу Божу і сам дякував і співав.
Його підтримував і знав світлої пам’яті єпископ Іван Маргітич і приїздив молитись до Церкви. Підтримав і офірував на встановлення пам’ятної дошки Кир. Івана Маргітича.
Молитва церковнослов’янською мовою з дитинства наспівана йому батьками була відроджена на Аскольдовій могилі і сьогодні потребує продовження вірниками Закарпаття.
Дякуємо його товаришам котрі не забули й замовили панахиду його пам’яті
Вічна пам'ять в його трудах, в наших молитвах. в Господі
Для «Оранти» пресслужба парафії