Головна

Освячення пам’ятника Олесеві Сергієнку

20180823_112549

Розпросторся душе моя,

На чотири татамі

І не кулься од нагая

І не крийся руками…

В.Стус

 

Ці чотири рядки Стусового вірша тонко співзвучні світовідчуттю і життєвій позицію ще одного шістдесятника, дисидента,християнина, громадського діяча часів незалежності України – Олеся Сергієнка.

23 серпня 2018 р.  якраз на  День Прапора України на Байковому кладовищі протопресвітер о. Ігор Онишкевич, настоятель Храму св. Миколая на Аскольдовій Могилі, освятив пам’ятник  на могилі Олеся Сергієнка.

Пам’ятник своїм задумом і виконанням відобразив  ситуацією тієї доби  і особисту позицію Олеся у житті – устремління до свободи, мужності, світла поривань до правди і акуратної  легкості та допасованої форми, що все це передає.20180823_113134

На звороті висічені слова з лекції академіка А.Сахарова на врученні йому Нобелівської Премії Миру у 1975р, де він згадує поіменно всіх , з ким розділяє честь цієї премії,зокрема і Олеся Сергієнка.

Олесь  прожив насичене громадсько-політичне життя, тісно переплетене з усіма значимими віхами становлення незалежної української держави: шістдесятництва, правозахисного руху 1970рр- 80рр та активізації суспільно політичних процесів у 1990- 2000рр.

Він спонтанно,але цілком органічно ввійшов у коло шістдесятників,як людина добре обізнана з українською класичною та літературою розстріляного відродження (неокласики), з широким діапазоном культурологічних та історичних інтересів і знань. Це було коло однодумців – літераторів,митців-художників,скульпторів, музикантів, людей, що симпатизували ідеям вивчення і розвитку національної культури. Середовище росту і взаємозбагачення творчими ідеями і  думками. Природно, що дуже скоро їхня діяльність – зустрічі, творчі вечори – потрапила під приціл КГБ, незважаючи на те,що офіційно тривав курс Відлиги, проголошеної на 20 з’їзді 1956р. Десятиліття умовної «свободи» 1960рр дали свої зав’язь і плоди у вигляді  творчої молоді,що встигла написати, створити, надрукувати речі абсолютно іншого порядку,ніж могла допустити і дозволити  їх вихід у суспільну думку  партномеклатура. Тому з 1965 рр почалася хвиля «закручування гайок» у вигляді арештів найактивніших шістдесятників. Перша хвиля «покосу».
Під другу хвилю «покосу» 1972р - уже  масштабнішу і з максимальними  термінами  ув’язнення потрапив Олесь Сергієнко, отримавши вирок у 7 років уральських таборів(м. Перм) і 3 роки заслання в с. Аян на березі Охотського моря.

Тоді ж були  заарештовані:  І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Стус, З. Антонюк, М. Плахотнюк, З. Франко, Д. Шумук, І. Коваленко, Л. Плющ, І. Гель, М. Осадчий, В. Чорновіл, подружжя Калинців, С. Шабатура, З. Попадюк , І. Сеник, В. Мармус, І. Кравців,Н. Строката, О. Різників. Трохи згодом —

І. Дзюба, Н. Світлична, С. Глузман, В. Лісовий, Є. Пронюк, В. Марченко.

Враховуючи правозахисну діяльність його матері Оксани Мешко,яка з М. Руденко стала спів засновницею Української Гельсінської Групи і зосередила на собі  всю організаційну,інформаційну та координаційну роботу Групи : оскільки  усіх членів-засновників відразу арештували, а її як 70 літню пенсіонерку, що відбула 10 років сталінських таборів і отримала реабілітацію від держави аж 4 роки не наважувалися чіпати, органи КГБ не могли не відігратися на Олесеві – як  за його особисту позицію так і за таку активну «антирадянську діяльність» його  матері. Тому табірним судом йому призначають 3 роки тюрми  в м. Володимир, як форму додаткового покарання.(«ужесточение режима»).

Це час «в’язничних університетів»,  спільного перебування і в таборі і в тюрмі (в камерах) з кращою частиною інтелігенції, зібраною з усіх  республік  СРСР. Час фізичних і моральних випробувань, але також особистого  зросту  для дуже багатьох в‘язнів сумління,які поверталися на волю суттєво зрілішими, ерудованішими (звідси і «в‘язничні університети»), з суттєво глибшим розумінням  багатьох питань життя. Бо були на межі життя  і серед них  були ті,хто цю межу перейшов,але чий талант сягнув свого піку саме в ув‘язненні – як у  Василя Стуса.

Повернувшись з ув‘язнення , Олесь Сергієнко надалі знаходився під пильним наглядом органів КГБ, йому намагалися сфальсифікувати нову справу, приходили з раптовими обшуками, нічними облавами, звільняли з робіт. Тільки курс на перебудову М. Горбачова, активні запити Західної громадськості щодо переслідувань політв‘язнів та відомість імені Оксани Мешко тоді врятували його  від нового терміну. Хоча влада зробила спробу  реваншу і в червні 1991р  затримала Олеся як громадського захисника депутата Степана Хмари і тільки проголошення Акту незалежності  України врятувало його від розправи: Олеся випустили з СІЗО 25 серпня 1991р.
Ще наприкінці 1980рр Олесь  активно включився в громадські рухи, знаходився біля витоків багатьох із них: НРУ, УРП, ТОВ «Меморіал», «Просвіта», Товариство української мови ім. Т. Шевченка, УХДП.

Його основне прагнення –  об‘єднати зусилля цих організацій для спільної ідеї – побудови демократичної, соціально відповідальної держави з  християнськими принципами гуманізму  та забезпечити відновлення  прав української культури і мови і створити сприятливі можливості для її розвитку.
Тож у своїй суспільно політичній діяльності 1990рр, він намагався послідовно  втілювати ці підходи. Будучи депутатом Печерської районної і Київської міської рад він по суті продовжив  правозахисну діяльність,але вже в умовах нових обставин і часу :захищав приміщення дитсадків, шкіл,церков,музеїв від незаконної приватизації, виступав на захист мистецьких фондів музеїв, добивався виділення державних коштів для збереження музейних фондів, допомагав конкретним людям,що звернулися до нього – шукав юридичні механізми захисту їх прав, просив і переконував інших депутатів посприяти їм.

Олесь прагнув долучитися до формування суспільства з високими моральними стандартами, де культура стосунків – моральна, духовна культура – матиме вагомий вплив на культуру матеріальну. Саме таким ідеалам Олесь Сергієнко і  присвятив своє життя.

 

Вічна йому пам’ять.

 

 

 

Спеціально для «Оранти»
Ольга Сергієнко


 

 



 

 

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/