Свячення пасок – найважливіше у святкуванні Великодня?
Субота, 11 квітня 2015, 15:15
Пасха – найбільше християнське свято, в якому світло торжествуємо воскресення з мертвих на третій день Господа нашого Ісуса Христа. На це свято на наших землях склалася традиція освячувати паски та іншу поживу, яку приносимо до храму (на подвір’я храму) для благословення, щоб потім з радістю споживати освячену їжу у великий і святий день Пасхи Господньої. Це гарний і добрий звичай, який віками існує в українському народі, однак ми з нього сотворили певного ідола. Що мається на увазі?
Багато з нас приносять кошики, наповнені різноманітною поживою, щоб її освятити, але водночас не беруть участі у пасхальній Літургії (не приходять цілком або дуже поважно запізнюються, або ж стоять на вулиці і розмовляють під час Служби) та не приступають до Причастя. Виходить так, що необхідність освятити паски ми розуміємо і навіть не можемо собі помислити, щоби обійтися у цей день без освяченої поживи, але взяти участь у Службі Божій нам видається необов’язковим, обтяжливим і непотрібним. Таким чином, ми замінюємо справжній сенс свята (з’єднатися з Воскреслим Христом у Святих Тайнах, беручи участь в Службі Божій) на додаткову і зовсім не першорядну річ: освячення земної поживи. Так, важливо є освятити паски, м’ясні та інші страви, але воно не має жодного сенсу, якщо ми не єднаємося з Христом і тим самим не освячуємо себе. Навпаки, таке освячення пасок без того, щоби брати участь у Літургії Церкви, стає нам на засуд. Бо якщо ми вже спромоглися прийти до храму, щоб освятити поживу, то як тоді неспроможні взяти участь у Службі Божій?
Не обманюймо себе! Святкування Пасхи не полягає в освяченні пасок і родинному застіллі. Ні! якщо ми саме так святкуємо Пасху, тоді краще її зовсім не святкувати. Бо це не християнство, а ідолопоклонство. Ми поклоняємося їжі та розвагам, а не Воскреслому Христові, Який віддав за нас життя. А з іншої сторони, якщо ми приходимо на Службу Божулише на Пасху чи може ще на Різдво і Богоявлення, але не хочемо прийти щонеділі і свята, то це також не є християнством, а лише сповненням певної традиції.
Будьмо християнами або не робімо вигляд, що ми християни! Богові не потрібна наша фальшивість і лицемірство. Він знає серця кожного з нас.
http://www.ukr-parafia-roma.it/