Четвер, 11 грудня 2014, 23:33

Промова папського легата, архиєпископа Відня кардинала Крістофа Шенборна, під час нічних чувань у соборі Воскресіння Христового в Києві (повний текст).

Слава Ісусу Христу! (сказано українською — ред.)

Ваше Блаженство, дорогі брати в єпископстві, дорогі брати в свяществі, дорогі брати і сестри в Христі!

Для мене це дуже зворушливий момент — бути сьогодні тут разом із вами, у цій катедрі провадити молитву і молитися разом з вами. І вітати усіх вас від імені Святішого Отця Папи Франциска. В особливий спосіб вітаю сьогодні молодь. Поряд протікає ріка Дніпро, тому не можемо не згадати сьогодні величну історію, яка власне тут розпочалася, на берегах ріки Дніпра, — Хрещення святого Володимира — початку християнства тут, на цих землях.

Дорога молоде, до тебе звертаюся сьогодні особливо. Але також і старші, які завжди мають молодече серце. Ви невід’ємна частина цієї величної історії. Ви частина тієї історії, в якій віра виявила себе. Українська Греко-Католицька Церква у своїй історії мала велику кількість мучеників. Як архиєпископ Відня я це переживаю особливим чином: пригадую собі зараз великого святого, одного з фундаторів вашої Церкви, чиї мощі довгий час зберігались у церкві святої Варвари у Відні. І сьогодні їх почитають у базиліці святого Петра у Римі.

Це єднання з апостолом Петром та Його Наступниками — єпископами Рима стало викликом і вимогою для великої жертви, але багато ваших людей стали здатними скласти цю жертву заради єдності з Наступником апостола Петра. І те, заради чого ми зібралися, що собі пригадуємо і за що молимося — 25 років воскресіння Української Греко-Католицької Церкви. І це — велике свідчення, свідчення Єдності з Наступником Апостола Петра, єпископом Рима.

Господь дарує Українській Греко-Католицькій Церкві цю вірність. Я би хотів розповісти вам одну маленьку історію, яку нам свого часу розповів Папа Бенедикт. В Іраку один православний сирійський священик був взятий у полон радикальними ісламістами, і вони вимагали від нього: «Ти мусиш зректися Папи», хоч він не був католиком, він був сирійським православним. Але він сказав: «Я не готовий зректися Папи — єпископа Рима». За це ісламісти відтяли йому голову. Папа Бенедикт розповів нам цю історію як зворушливе свідчення екуменізму — єднання з єпископом Рима.

Сьогодні я мав велику честь: познайомитися і зустрітися з представниками Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. І я маю глибоке переконання, що тут, саме тут, та єдність є живою і це те, чого я у своєму житті ще ніколи не переживав.

Це те страждання, ті переслідування, ті утиски, які об’єднали християнські Церкви, юдейські і мусульманські громади у такий спосіб, що можна не тільки відчути цю єдність, а й доторкнутись до неї, настільки вона відчутна, прониклива. Я був надзвичайно зворушений, бо те, чим живе Україна сьогодні, має стати взірцем для інших країн світу. Ми разом — різні церкви, різні релігійні громади, ми разом об’єднуємося задля наших людей.

Папа Франциск використав дуже зворушливий образ для опису того, що таке Церква: Церква повинна стати польовим госпіталем для тих, хто поранений, наших людей, нашого суспільства. Церква повинна йти назустріч тим, які страждають. Я був дуже зворушений сьогодні, коли довідався, що Церква була власне тим польовим госпіталем для поранених на Майдані. Що поранені були принесені саме до церкви, де їх оперували, де ними опікувалися. Що за надзвичайний образ Церкви!

Це був мій перший пункт. Ще два, два коротеньких пункти. Папа Франциск завжди використовує три пункти.

Другий пункт. Милосердя (сказано українською — ред.).

Кожен конфлікт провокує нас до ненависті, ми стаємо ворогами один одному. Це спокуса, яка може увійти у серце кожної людини. Коли хтось зазнає несправедливості, насильства, очорнення, коли нас ненавидять, коли ми стикаємося з брехнею. І для нас велика спокуса — самим почати ненавидіти. Сьогодні я отримав цей хрест, як подарунок від Його Блаженства. Це, власне, витвір мистецтва, зроблений українськими людьми десь там у горах. І Його Блаженство пояснив мені, що означає цей хрест. З одного боку тут можна побачити родину — Матір із Дитям, але це, власне, Богородиця (сказано українською — ред.). І вони є в цьому хресті. А це означає, що вони зазнали багато страждань. І саме вони втисненні в цей хрест, як знак. І тоді Його Блаженство повернув цей хрест і показав мені інший його бік. Я ще ніколи не бачив такого хреста! Це — Чоловік. Це Христос, але може бути будь-яка людина. І він усміхається. Усміхається на Хресті. І це є свідченням того, що християни в Україні — живі, вони живуть. Що вони, власне, це страждання, це насильство, ненависть, війну, якої вони зазнають щодня, не зустрічають із ненавистю. І це те, що я беру до свого серця.

Ви мусите захищати свою країну! Це ваше право і ваш обов’язок! Але без ненависті. Тільки тоді, коли ненависті нема в наших серцях, ми можемо перемогти ненависть. У листі до Ефесян Апостол Павло, говорячи про Христа на Хресті, каже, що Христос у своїй Особі знищив ненависть, і що з обидвох Він зробив одно. Він говорив про юдеїв і про поган. Але і всюди, де є ворожнеча, Христос на Хресті встановив мир у своїй Особі.

І третій пункт. Це моя спроба, сьогодні тут у цій катедрі, українською мовою передати вам вітання від Святішого Отця. І я прошу про ваше милосердя.

Папа вас любить. І складає подяку Богові за вашу великодушність і сердечну любов до Бога й своєї землі. Папа з любов’ю молиться за вас та за весь український народ, який сьогодні так страждає. І від усього серця благословить усіх вас. (сказано українською —ред.)

Католицький Оглядач