Фундаментальна зміна цінностей
П'ятниця, 05 грудня 2014, 16:11
Країна опинилася на роздоріжжі між двома ключовими цінностями у світі: свободи вибору та безпеки
Питання цінностей є найглибшим питанням, що існує в будь-якому суспільстві. Усі біди, без винятку, усі біди Україні тільки в цьому. Всі інші речі похідні.
Реформи, про які ми зараз говоримо, будуть сізіфовою працею, якщо в країні не зміняться цінності. Це не означає, що не треба проводити реформи, але поки цінності не стали іншими, вони грають лише підтримуючу роль, роблять так, щоб держава не розвалилась. Тому потрібно створити певний інкубатор для зміни цих цінностей. І першочергова задача теперішньої влади – не зіпсувати момент дозрівання нового суспільства.
Сьогоднішня влада (не тому, що вона погана чи хороша) не здатна сама по собі сформувати цей новий порядок денний, але точно здатна не зіпсувати його, не збурити, не повернути в іншу сторону, а навпаки – дати можливість, щоб ці цінності могли спокійно дозрівати і формуватися в суспільстві.
Майдан показав дуже важливу річ.
На мою думку, є дві фундаментальні цінності у світі – свобода вибору та безпека. Вони є протилежні, взаємовиключні. Звісно, безпека в якості інструменту може бути сумісною зі свободою вибору, але в якості цінностей – ці дві речі несумісні. Ти не можеш одночасно обрати свободу вибору та безпеку.
Факт того, що цінність свободи вибору є очевидно кращою, ще ніхто не довів, але є загальна домовленість та історичні приклади того, що у певних суспільствах люди, які обрали свободу вибору, живуть краще в матеріальному сенсі та краще забезпечують свій інтерес до життя.
Звісно, ця цінність не є очевидною. Існує багато суспільств, наприклад, на Сході, де безпека є набагато важливішою, і ніхто не готовий там щось змінювати. Більше того, людство жило тисячі років, не знаючи про свободу вибору. Древній Єгипет, Древній Вавілон, Древня Греція. Якщо подивитися на їхні релігії – на все була воля богів, ніякої свободи вибору. І нічого їм не заважало спокійно існувати.
Чому євреї в Старому завіті придумали перший факт «свободи вибору», загадка не тільки для мене, але і для істориків. Але саме це придумали вперше. І виявилось, що через деякий час, через монотеїзм, через десять заповідей, свобода вибору поширилася на велику частину світу.
І слід відверто сказати, що спочатку ці цінності не працювали належним чином. Якщо згадати християнство, яке взяло більшу частину цінностей, трохи спростивши, але залишивши основу, тисячу років ці цінності не працювали: вони існували, люди поступово вчились жити ними, але в середніх віках Європа буда темна, неосвічена, бідна. Проте якби цю тисячу років вони не були поступово нав’язані, не були запропоновані місіонерами, то, можливо, у XV столітті не відбулося реформації, потім Нової доби, потім індустріальної революції, революції у Франції і тому подібне. Цього всього просто не було б.
Україна завжди мала західну частину, центральну та східну. Західна Україна завжди була більше спрямована на Європу, і тому цінність свободи вибору там зрозуміліша. На сході у зв’язку з тим, що там була зовсім інша ідея – там була ближче ідея, яка розвивалась за римським сценарієм, за візантійським сценарієм, і в кінці кінців взагалі була зупинена іншою цивілізацією, мусульманською, яка в принципі все змінила.
Але, тим не менш, прийшов час та Україна опинилася перед вибором між двох цих цінностей: свободи вибору та безпеки.
Що сталося на Майдані?
На Майдані сталося так, що людей, які на мою думку, сприймають цінність свободу вибору, як основоположну, стало набагато більше, настільки, що вони готові були врешті-решт за багато цих років підняти голову і сказати своє достатньо гучне слово. Так, фактично ця боротьба між цими двома цінностями вилилась в публічну площину.
В цьому є і позитив, і негатив. Негатив полягає в тому, що людей, які обирають цінність свободи вибору, яка є основоположною європейською цінністю, ще не достатньо у країні. Позитив в тому, що процес дифузії збільшує цих людей – неофітів свободи вибору. Тобто поступово люди піднімають голову. І навіть перемагають, як це сталося на Майдані.
З чим це зв’язано? З двома речами.
По-перше, світ, як казав Томас Фрідман, вже не має кордонів, лише формальні, завдяки інтернету взаємопроникнення ідей відбувається набагато швидше.
По-друге, на мою думку, за ці двадцять три роки незалежності - західний відкритий кордон і східний відкритий кордон країни по-різному поставляли інформацію. Інформація з Заходу виявилась більш привабливою і виграшною для багатьох людей. Багато хто подорожував, знову ж таки – відбувалася дифузія – ідеї та цінності поширювалися.
Більше того, я вважаю, якби нам не довелося зараз захищати країну від зовнішньої загрози, то за два-три покоління цінність свободи вибору та багато інших (при умові, що ніхто не змінює ці цінності штучно) поширилися б. Від заходу до сходу.
Тому, зараз ті люди, які не хочуть терпіти і чекати, доки процес відбудеться природно – мають продовжувати робити те, що вони роблять, об’єднувати свої зусилля. Бо вода точить камінь. А влада, в свою чергу, має не зіпсувати момент дозрівання нового суспільства.
Святослав Вакарчук, лідер рок-групи "Океан Ельзи", композитор