Вівторок, 10 березня 2009, 21:50

У ніч з 9 на 10 березня 2009 року Божого у церкві святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі пройшла 45-та «Тарасова Ніч». О 19 годині парафіяни разом з отцем Ігорем Онишкевичем відправили поминальну панахиду в пам‘ять українського пророка Тараса Шевченка. У зверненні до присутніх отець наголосив, що Тарас Шевченко хоч і не зачислений до лику святих, але Він є святий для кожного українця. Його національні ідеї настільки були пророчими, що знаходять своє відображення у сьогоденні. Ми маємо гордитися тим, що ми українці, бути гідними дітьми своєї держави і відстоювати свою незалежність розумом, працею, вірою, надією й любов‘ю до Бога.

Після панахиди парафіяни своїми силами організували невеличкий сценічний виступ як шану великому Кобзареві. Були представлені твори: «Назар Стодоля», «Катерина», «Великий льох» та інші і безперечно Шевченків «Заповіт». Через Шевченкові твори свої таланти мав можливість розкрити кожен від малечі до зрілого віку. Кожен, хто виступав, співав чи декламував, виклав усі свої переживання, розкрив свою душу. Адже у Шевченкових творах не просто написані сухі віршовані рядки - це глибокий підтекст, що виривався з поміж рядків. Вуста зроняли слова, а тіло здригалося від потужності думки великого пророка.

По закінченню виступів розпочалась друга частина «Тарасової ночі». Усі присутні, разом з портретом Шевченка перейшли з церкви до церковної хатини, де розпочався жвавий діалог про творчість Кобзаря, його надбання та великий спадок, який він залишив для нас - українців. Цю «Тарасову Ніч» вже в 45-те вів український художник, скульптор Володимир Кальненко. Саме він пішки пройшов увесь посмертний шлях Тараса з Санкт-Петербургу на Чернечу гору з, вже історичною, Тарасовою Маскою. Дух великого українського пророка, поета, літератора, мистецтвознавця, культуролога витав поміж нами. Кожен відкривав для себе Шевченка по новому. Не зважаючи на те, що усі ці роки історики представляли нам Шевченка як кріпака, у душі він ніколи не був кріпаком - він був високо інтелектуально розвинутою людиною, знав досконально більше 5 мов, перебував у оточені великороської знаті, був особисто знайомий з графами, князями. Його репродукції настільки живі і незбагнені, що й до сьогодні більшість з них криються у фондах музеїв. Щоденник досі весь не перекладено і не надано для загального вивчення. Передруки самого «Кобзаря» оновлені, без власноручних правок самого автора. Можливо від нас досі приховують правду про життя українського пророка, можливо ми самі ще не готові її дізнатись? Можливо...

У таких роздумах закінчилась цьогоріч «Тарасова Ніч».

Матеріал та фото: Любові Михайлюк