Головна

«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина ХІІ

Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.

2.3.2. Персональний гумор у Корані: Авраам, Сара, Аллах.

Почнемо із постаті Авраама, який попри свою особливість у очах Аллаха, був не просто смиренним, але і міг «стібатись». Мова йде про дотепність, котру Авраам придумав, аби у гумористичному варіанті висміяти ідолів (їм дуже хотіли поклонятись ізраїльтяни).

Авраам знав, що ідоли є лише статуями, тому підійшов до них і начебто хотів нагодувати їх. А побачивши, що статуї не їдять, вражений і здивований (звісно ж удавано, не без уїдливості та злостивої радості) запитав у них: «Чому ви не їсте? Що з вами? Чому ви не розмовляєте?»[1]. Автор вдало інтерпретує це місце і пояснює його так: ми розуміємо, що Авраам своє здивування через питання до ідолів подає у формі «стьобу» \ іронії. Інакше кажучи, він просто глузує над дерев’яними статуями[2]. Авраам кепкує над ідолами, але на цьому не зупиняється. Він дискутує з ізраїльтянами – і запитує у них, чи справді вони поклоняються тому, що самі ж витесали[3] або змайстрували[4]. Іронічність Авраама підкреслює наскільки абсурдною він вважав віру в божків-ідолів[5].

В іншому місці Авраам іронічно наставляє народ ізраїльський запитати у їхнього головного ідола – хто знищив всіх інших ідолів. Сам Авраам власноруч це здійснив, але не перестає стібатись далі. У відповідь на питання Авраама ідоли, звичайно ж, мовчать[6] – і він тим більше глузує і змушує замислитись ізраїльтян над тим – у кого вони вірять[7].

Цікавою є думка Г. Шевальє (H. Chevalier): «Головною рисою кожної іронії є контраст між реальністю і видимістю»[8]. Відповідно, «реальністю» є те, що є таким для того, хто іронізує[9]. Реальність каже, що ідоли є просто деревом, натомість Авраам створює видимість, що вони є божками, з якими він хоче завести розмову. І це нібито є для Авраама правдоподібно. Бачимо, що Авраам глузує над невіруючими та їхніми божками[10], і тим самим ніби навертає їх до правдивого Бога.

Для Дж. Тамер у Корані характерними є такі прояви гумору: гумор – як прояв агресії, висміювання, «стьобу»; гумор – як сатанинська характеристика (гумор через зухвалість та гордість); гумор – як характеристика персоналій у Корані. Втім, сюди варто додати ще одну категорію гумору - гумор – як жіноча прерогатива у Корані.

Варто розпочати із постаті Сари. Вона не могла повірити, що у досить старому віці зможе народити дитину разом зі своїм старим чоловіком Авраамом[11]. Людвіг Амман вважає, що Сара піджартовувала над ними обома – над собою та над чоловіком Авраамом. Якщо точніше, вона піджартовує над їхньою здатністю мати дитину – зважаючи на обставини[12]. Тобто, автор розцінює репліку Сари як легко-глузливу або ж іронічну.

Наведений вище уривок характеризує сміх як супровідну реакцію до  здивування, сміх – як глум, що є цілком виправданий: сміх викриває абсурдність ситуації – вагітність тоді, коли фізіологічно це неможливо. Тому сміх Сари – свідчення невідповідності та абсурдності ситуації.

У Корані є й інший варіант жіночого гумору. Прикладом є історія про Йосипа. Вірний Аллаху Йосиф був слугою у пана. А його дружина хотіла звабити хлопця, бо він мав непересічну вроду. Проте Йосиф не піддався на провокацію, а поголос у місті розійшовся і жінки насміхались над нею – господинею того дому. Тоді вона  відплатила їм такою хитрістю: запросила їх додому, давши їм в руки ножі. Далі попросила юнака ввійти. Він був настільки красивим, що жінки замилувались ним і порізали собі руки[13]. Важливо, що ці два варіанти жіночого гумору в корені відрізняються. Перший – сміх Сари – сміх над собою, сміх через неспівпадіння очікуваного і реального[14]. Другий – сміх «стьобний», сміх над іншими, злісний та мстивий[15]. Тому в Корані на основі цих двох прикладів можна виділити принаймні два варіанти жіночого гумору[16]: перший – це насмішка через неспівпадіння, невиправданість очікуваного та реального, інший – глузування злісне та в’їдливе[17].

Глузує Аллах і над уявленнями поганських арабів про дочок Бога: погани вірили, що Бог має дочок і що ними є ангели. І, як не дивно, Коран не вдається до логічних чи діалектичних аргументів, щоб спростувати цю думку. Аллах промовляє до невіруючих не через логічні аргументи, а іронічно. Сатиричний опис цих поган підкреслює абсурдність їхніх переконань. Виникає щось на зразок гумористичної полеміки – поган і Бога. На закид поган, Аллах запитує, чи були ангели створені жіночою статтю. І тоді каже – «Запитай у них, чому це в твого Господа – доньки, а в них самих – сини?»[18]. Тут Бог жартує над поганами. Далі Аллах запитує у Авраама: «Невже ми [Аллах] створили ангелів жінками, а вони [мова про поган] були свідками цього?»[19]. Певна річ – Бог знає, що ніхто з них не був присутнім під час створення ангелів, але дає таке запитання поганам, іронізуючи над їхніми закидами, глузуючи над ними вже через саме запитання (кажучи, що вони брешуть[20]). Тут бачимо Божу перевагу над арабами – через неспівмірність Його мудрості та арабського неуцтва. Таке контрастне[21] зіставлення двох полярних позицій дає комізм[22].

Якщо порівняємо сміх Бога у тлумаченні Корану та Біблії, то простежимо, що у християнстві Біблія (Старий та Новий Завіт), виокремлює сміх Бог у псалмах, а у Новому Завіті про сміх згадки немає. У Корані мова йде про насмішку Бога: «Аллах сам поглузує з них та й залишить їх блукати в непослуху!»[23]. Тому на відміну від християнської традиції, де є заклик до Бога висміяти ворогів псалмопівця, у мусульманській традиції Аллах таки має висміяти невірних.



[1] Преславний Коран. Сура 37,91-92 [ Електронний ресурс] / [пер. смислів укр. Мовою, пер. з арабс. М. Якубовича] – Режим доступу:   http://d1.islamhouse.com/data/uk/ih_books/single/uk_Meanings_of_Quran_in_Ukrainian.pdf

[2] Tamer G. Humor in der arabischen Kultur / Humor in Arabic Culture / Tamer Georges. - Walter de Gruyter, Berlin. 2009 – P.12

[4] Преславний Коран. [ Електронний ресурс] / [пер. смислів укр. Мовою, пер. з арабс. М. Якубовича] – Режим доступу:   http://d1.islamhouse.com/data/uk/ih_books/single/uk_Meanings_of_Quran_in_Ukrainian.pdf

[5]Tamer G. Humor in der arabischen Kultur / Humor in Arabic Culture / Tamer Georges. - Walter de Gruyter, Berlin. 2009 – P.12

[6] Іронічність можлива там, де немає відповідного почуття іронії в іншої сторони, подібно як скептицизм неможливий без довірливості. Muecke D.C. Irony and the ironic / D. C. Muecke. – NY:Taylor & Francis, 1982. – P.2  Отже, згідно такої позиції, іронічність Авраама була підсилена народом, котрий не мав чого відповісти на закиди пророка. Народ мовчав, а Авраам іронізував – вони доповнювали одне одного.

[7]Tamer G. Humor in der arabischen Kultur / Humor in Arabic Culture / Tamer Georges. - Walter de Gruyter, Berlin. 2009 – P.12

[8]Haakon Chevalier. The Ironic Temper, New York, 1932. – P.42.

[9] Thomson J. Irony. The critical idiom / James Alexander Kerr Thomson. – Norfolk, Taylor & Francis, 1974. – Р.34.

[10]Tamer G. Humor in der arabischen Kultur / Humor in Arabic Culture / Tamer Georges. - Walter de Gruyter, Berlin. 2009 – P. 12

[11] Коран 11,72. Мова про одкровення, котре почула Сара. Будучи вже у доволі пізньому віці, Сара здивувалась, що може народити, адже зважаючи на її вік та фізіологічні властивості, вона не могла мати дітей.

[12] Ammann L. Vorbild und Vernunft // Ludwig Ammann. [Electronic mailing list message]. Retrieved from http://archive.org/stream/maosoua/Brill_-_Encyclopaedia_of_the_Qur_an_vol_3_djvu.txt

[13]Преславний Коран. Сура 12,28-32 [ Електронний ресурс] / [пер. смислів укр. Мовою, пер. з арабс. М. Якубовича] – Режим доступу:   http://d1.islamhouse.com/data/uk/ih_books/single/uk_Meanings_of_Quran_in_Ukrainian.pdf

[14] «Факт, що самоіронія є завжди трагічною та агоністичною є досить очевидним. Самоіронія складається із зітхань, не з усмішок, навіть попри те, що зітхання є придушеними. Самоіронія є вираженням зневіри. Ви втратили світ; ви втратили себе.» Cioran E. M.. On the Heights of Despair /Cioran E. M. – Chicago:University of Chicago Press, 1996. p.91-92

[15]Цікаво є провести паралель до жіночого гумору у Давній Греції. Як зазначає автор Лаурі О’Хіггінгс (LaurieO'Higgins), разючий контраст характеризує традицію жіночого гумору. Жінки брали активну участь у жартах, що стосувались культу, проте в сатиричній та комічній літературі Давньої Греції вони з’являються в основному як цілі, мішені таких жартів. Проте, дуже дивною і дискусійною є можливість жінок сказати своє слово у жартах. O'Higgins L. Women and Humor in Classical Greece / Laurie O'Higgins. Cambridge: Cambridge University Press. 2003. – p.1

[16]Tamer G. Humor in der arabischen Kultur / Humor in Arabic Culture / Tamer Georges. - Walter de Gruyter, Berlin. 2009 – P. 15

[17] Вартим уваги є коментар Томи Аквінського стосовно глузування. Так, він порівнює його з іншими гріхами і за власним алгоритмом роздумує – чи є глузування меншим гріхом стосовно, наприклад, сміху з презирством, або ж від докору (лайки). Він також це пояснює через шкоду, котра може бути завдана особі внаслідок таких гріхів. Так, глузування із сусіда зачіпає його честь, його добре ім’я або є шкідливим для його дружніх стосунків. З іншого боку, глузування – це жартівлива форма вербалізації, отже вона не є такою як сміх з презирством.  Aquinas T. Summa Theologica / Thomas Aquinas . – Second Section. Vol. III-Part II, Second Section. Cosimo, Inc., 2007. – С. 1502-1503.

[18] Преславний Коран. Сура 37, 149 [ Електронний ресурс] / [пер. смислів укр. Мовою, пер. з арабс. М. Якубовича] – Режим доступу:

http://d1.islamhouse.com/data/uk/ih_books/single/uk_Meanings_of_Quran_in_Ukrainian.pdf

[19] Там само, Сура 37, 149

[20] Там само, Сура 151-152

[21] Теорію невідповідності як причини комічного критикує В. Пропп. Так, він пише: «… є теоретики, що визначають природу комічного через протиставлення піднесеного і низького, ідеального і реального, великого і малого і т.д.». Втім, як пише далі автор, такі протиставлення не пояснюють сутності комізму. Він вважає, що комічне варто протиставляти серйозному, а не ідеальному чи піднесеному. Можна, наприклад, ілюструвати приклади, котрі будуть базуватись не на протиставлені, а на певній безглуздості – тоді такий механізм не спрацьовуватиме, оскільки такі ситуації будуть за межами трагічного чи піднесеного – поза їхньою сферою. Пропп В. Проблемы комизма и смеха [ Електронний ресурс] / Пропп В. Ритуальный смех в фольклоре (по поводу сказки о Несмеяне). – М.: Лабиринт, 2007. – С. 172-173 – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/propp/02.php.

[22]Tamer G. Humor in der arabischen Kultur / Humor in Arabic Culture / Tamer Georges. - Walter de Gruyter, Berlin. 2009 – P. 17

[23] Преславний Коран. Сура 2,15 [ Електронний ресурс] / [пер. смислів укр. Мовою, пер. з арабс. М. Якубовича] – Режим доступу:   http://d1.islamhouse.com/data/uk/ih_books/single/uk_Meanings_of_Quran_in_Ukrainian.pdf

Христина Шонь

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/