Головна

«Феномен гумору та сміху в культурно-релігійному контексті» - частина VІІ

Розділ ІІ. Феномен сміху та гумору у культурно-релігійному контексті.

2.1.3 Смерть і життя – їхня співвідносність у гуморі

Поряд з уявленнями про симпозіум як місце святкування, піднесення та відновлення духу, є також сприйняття симпозіумів у їхньому трагізмі, з його натяками на смерть. Тож далі ми розглянемо трагізм та інфантильність сміху через призму симпозіумних святкувань. Вони були пов’язані зі смертю: саме на симпозіумах сміх проявляв властивості фармакону – сміх може вбивати. Він набирає гранично допустимих норм, бо симпозіуми дають йому таку можливість.

Смерть і велика доза сміху гранично допустимо межують. Бо сміх дихотомічний: радість-осуд, ліки-отрута, здоров’я-божевілля і т. д. Сміх є життєствердним і життєзаперечним[1]. І ще одна з його можливих сторін – це потенційність смерті, завдяки не просто іронії, але різного ґатунку гумору – аж до гротеску. Гумор такої категорії є доволі специфічним. Він не дає фізичного вияву сміху, проте має у собі надзвичайно точне спрямування на гротеск, сарказм, глузування, стьоб. Можливо, саме через це про культуру Христа довгий час говорили як про Того, Хто не сміється (на противагу культурі Сократа)[2]. В. Пропп згадує про фатальну долю сміху у християнстві, котрий довгий час трактували як приналежний дияволу, адже через сміх проявляли себе темні сили: сміється смерть, глузує диявол, хихочуть, регочуть русалки[3]. Як відомо, русалки вбивають сміхом, бо від їхнього лоскотання, захлинаючись сміхом, помирала людина.

Вартий уваги «сміх життя і смерті» за Лукіаном: у оповідці мова про огидний суїцид, котрий вчинив Перегрін – маючи промову на своєму похороні. Суїцид стьобно інтерпретується як «пара дотепів», котру він – Перегрін – посилає для Кроноса[4]. Сам Лукіан насміхається над собою – говорить про себе як про очевидця самоспалення, декотрі ж люди обабіч приєднуються до глузувань (циніки). Як коментує С. Халлівел, Лукіан говорить, що не може стримати усього сміху, котрий є у ньому. Глум від невідомого б’є Перегріна через детально показане викривляння його кар’єри, символічний сміх, коли той піднімається і коли полишає платформу, що веде до смерті. Взагалі, увесь епізод подається під анти-трагічним соусом[5]. Тут анти-трагізм проектує смерть на сміх. А іронія – це отримання насолоди, коли слова є іншими від думок, при тому манера висловлювання є цілком поважною і серйозною[6]. На прикладі такого суїциду Перегріна характерними є не стільки слова, стільки вчинки - серйозна і поважна манера, і веселість, і легкість, з якою він іде на смерть – тільки більше наводить на думку про трагізм. П. Слотердайк вважає, що кінізм Перегріна поряд із кінізмом Діогена зберегли тільки подібність у назві. Сам принцип у них різний: таке героїчне самопожертвування Перегріна є пафосом для Діогена. Останній назвав би такий акт безумством, що зробив сам Лукіан, адже кініки використовують комічні, а не трагічні жанри (сатиру, а не серйозний міф). Цікаво, що Лукіан зі своєю сатирою як людина освічена атакує некультурних моралістів – тих самих кініків. Слотердайк пише, що Лукіан взагалі хотів би покласти край усім тим кінічним безглуздостям і закликати усіх прихильників Перегріна стрибати у вогонь за їхнім наставником. Такий собі сатиричний сміх Лукіана проти самого спектаклю, котрий є найменш вигідним  способом смерті для Перегріна. Більше того, поки Перегірн насолоджується славою, відтягуючи момент останнього слова перед своєю смертю, Лукіан закликає всіх іти і не чекати запаху смаженого сала. Ясно, що Лукіан так виражає своє презирство – супернику Перегріну. В тому П. Слотердайк бачить єхидство Лукіана, чиє подальше існування є під загрозою[7].

Смерть часто іде пліч-о-пліч з бенкетами та сміхом, котрий є визначальним для гучних святкувань. І якщо для деяких це характеристика радості щирої, простої у своїх коренях (як наприклад, під час поховань у індонезійській традиції[8]), то у грецькій культурі вона має характер сарказму, гротеску чи іронії.

Можна зробити висновок, що сміх як феномен грецької культури був багатовимірним, з різними відтінками. Підсумовуючи, ми наголосимо на наступному.  Грецькій культурі був характерний не просто сміх, але і гумор. Попри свою подібність два феномени є різними, бо «гумор не завжди завершується сміхом, а сміх не завжди викликаний гумором чи комічним»[9]. Більше того, «гумор – це не сміх, не глузування, а особливий вид комічного…»[10]. Отже, сміх – концепт, що має похідними різні стани, є результатом різних, а часом і протилежних станів та понять.

Платон вже у V ст. до н.е. аналізував сміх як необхідний прояв гумору. Втім, так не завжди виходить. Проте коли гумор викликає сміх – ми це вельми цінуємо. Айріс Мердок констатує, що сміх не має логосу, маючи на увазі, не тільки те, що сміх неможливо пояснити, але й те, що сміх є «поза мовою»[11], тобто, сміх не конче пов'язаний з мовою, його механізм спрацьовує поза установками мовлення, хоча дуже часто саме завдяки мовленню сміх проявляється. У книзі «Комічні світи Пітера Арно, Вільяма Стейга, Чарльза Адамса і Саула Стейнберга» читаємо: «сміх насправді є вторгненням у визначений ланцюжок власне самого мовлення»[12]. Про гумор Дж. В. Беррон зазначає, посилаючись на З. Фрейда, як про вищий, якісніший етап, котрого не кожен досягнув. Слідом за цим він виділяє у дослідженнях гумору три певні гілки: розвиток гумору у дитини, поняття природи гумору та роль гумору у психоаналітичних процесах[13]. Отже, як бачимо, гумор є багатовимірним і складним феноменом, котрий можна розглядати беручи за основу різні площини: дискурс, в якому його варто аналізувати, мета такого аналізу та позиція автора, котрий проводить аналіз.



[1] Halliwell S. Greek laughter / Halliwell Stephen  // A study of Cultural Psychology from Homer to Early Christianity. – New York: Cambridge University Press. – 2008. – P.16

[2] Чумаченко Б. М. Вступ до культурології античності: Стародавня Греція.- К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. – С.46-47

[3]Пропп В. Проблемы комизма и смеха [ Електронний ресурс] / Пропп В. Ритуальный смех в фольклоре (по поводу сказки о Несмеяне). – М.: Лабиринт, 2007. – С. 241. – Режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/propp/02.php.

[4] Кронос – один з найдавніших грецьких божеств, бог жнив; син Урана (Неба) і Геї (Землі). Його правління вважалося Золотим віком на землі, на його честь були свята – кронії (у римлян Кронос ототожнювався з Сатурном). Словник античної міфології/уклад. Козовик І., Пономарів О.- 2-е вид. - К.: Наукова думка, 1989.- с.128

[5] Halliwell S. Greek laughter / Halliwell Stephen  // A study of Cultural Psychology from Homer to Early Christianity. – New York: Cambridge University Press. – 2008. – P. 465

[6]Stringfellow F. The meaning of irony: a psychoanalytic investigation. / Stringfellow Frank. – Albany, NY: State University of NY Press, 1994. – P. 155

[7] Слотердайк П. Критика цинического разума / Петер Слотердайк; [пер.с немецкого А.Перцева; испр. изд-е]. – Екатеринбург: У-Фактория. – М.: АСТ МОСКВА, 2009.- С. 266-275

[8] Forshee J. Culture And Customs of Indonesia / Forshee Jill.–Westport: Greenwood Publishing Group,2006 -Р.39

[9] Івашина О. Загальна теорія культури / Івашина О. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – С.189-190.

[10] Там само.

[11]The Comic Worlds of Peter Arno, William Steig, Charles Adams, and Saul Steinberg / [By Iain Topliss]. – Baltimore: The John Hopkins University. Press. 2005. – P. 251

[12]Там само.

[13]Barron J.M. Humor and Psyche: Psychoanalytic Perspectives / James W. Barron. – Hillsdale: NJ, The Analytic Press, 1999. – P.20.

Христина Шонь

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/