Вівторок, 24 лютого 2009, 17:15

Враження від проведення  відпочинку в Карпатах є позитивним. Чисте повітря, друзі, сміх, катання на лижах: все це відрізняється від нашої столиці, де завжди гази машин, гамір, асфальтова дорога та інше .Я задоволений, що наша громада на Аскольдовій Могилі дає мені шанс відпочивати в Карпатах і насолоджуватися цим раєм , який я побачив там: у Карпатах я перший раз став на лижі завдяки моїм друзям, які  мені допомогли і навчили спускатися на лижах. Я за це їм дуже вдячний. У Карпатах мені сподобалися колективні співи, похід до церкви та інше. Кожного вечора ми молилися на вервечці, та грали в ігри: шашки, шахи та інші. Мені сподобалося відпочивати в Карпатах зі своїми друзями, по церковному кажучи, зі своїми братами. Ось мої враження про гарний відпочинок у Карпатах.

З великою вдячністю, Ігор Качур, спеціально для «Оранти»

12 лютого о 18:40 год. вирушив поїзд Київ - Ужгород. У ньому їхала група дітей від церкви святого Миколая, що на Аскольдовій Могилі. Спільнота складалась з 20 осіб. Ми їхали  на відпочинок у Карпати.

Особисто для мене ця поїздка була чудовим відпочинком від метушливого Києва. Розмістились ми у маленькому готелі « Мрія ». Там було затишно. Приємно кататися на лижах, спілкуватися зі своїми друзями, грати в різні цікаві ігри.  Відпочинок тривав 3 дні і вони були сповненні радістю та любов'ю. Два рази ми були у місцевій церкві на Богослужінні. Щовечора діти під опікою священика Ігоря Онишкевича та вихователя Орести Цибрівської збиралися і молилися вервечку.

На лижах я кататися не вмів, але завдяки цій поїздці навчився. Коли я падав з лиж, завжди знаходилися люди з громади, які допомагали мені. Я їм за це вдячний. Кожний наш день був насичений різними цікавими подіями. Інколи вечорами ми грали шахи і шашки. У нашій кімнаті було правило: -  Хто погано себе поводить, той молиться «Отче наш» і «Богородице Діво». Інколи і мені доводилось молитись, але це стимулювало нас у всіх практикувати витримку та пристойну культуру поведінки. Усім пішла на користь ця поїздка, адже ми дихали свіжим, чистим, гірським повітрям та пристосовувалися до життя у спільноті.

На другий день відпочинку ми поїхали на малу гору Захар Беркут. Кожний міг там навчитися кататися. На цій невеликій горі ми були і в третій день нашого відпочинку.

Нам було дуже цікаво разом. Ми ніколи не сварилися, ми були, як одна родина у Христі.

Також ми співали колядки і пісні. « Бог ся рождає » - це та колядка, яку ми співали найчастіше. Вона всім подобалася. Також ми часто співали українські пісні, такі як: « Родина », « Будую спільноту », « Києве мій » та багато інших.

Одного разу коли ми повертались до готелю, - почали співати пісні та колядки. Думаю, що співали ми гарно, адже водій, який супроводжував нас ці три дні, слухаючи наш спів так розчулився, що на його очах з'явилася сльоза радості. Він подякував нам за щирий спів і висловив своє захоплення нами!

В неділю через три дні ми вирушили назад додому, тим же поїздом Ужгород - Київ. Було сумно повертатися назад, адже ми звикли один до одного. В громаді завжди добре, але нас чекав Київ. Наступного ранку ми прибули додому.

Поїздка вдалася і всі були задоволені!

Всі учасники поїздки щиро дякують жертводавцям, вихователеві Оресті Цибрівській та священику Ігорю Онишкевичу за гарний відпочинок в українських Карпатах!

Учасник подорожі Олег Качур. спеціально для «Оранти»