Вівторок, 06 травня 2014, 22:10

Один альпініст зважився підкорити вершину, яка вважалася однією із найважчих. Бажаючи присвоїти всю славу собі, він вирішив зробити це сам.

Але вершина не піддавалася просто так. Стемніло. Зорі і місяць у ту ніч сховалися за хмари. Було темно, хоч око стрель. Але альпініст не спинився.

Й от на одному небезпечному виступі він посковзнувся і зірвався вниз. І напевне би загинув, якби не застрахувався, як досвідчений верхолаз.

Повиснувши над безоднею у цілковитій темряві, нещасний викрикнув:

-          Боже, благаю, врятуй мене!

І раптом якийсь голос промовив з неба:

-          Ріж мотузку.

Але бувалий альпініст тільки міцніше схопився за неї, безпорадно повиснувши. Він так і не зважився відрізати її.

Наступного дня загін рятувальників знайшов тіло замерзлого альпініста, що уп’явся у мотузку, що висіло на півметра над землею.

Довіртеся Богові!

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)