Хмара і дюна (13 квітня)
Субота, 12 квітня 2014, 23:34
Одна молода хмара народилася над Середземним морем. Не встигла і вирости як вітер прогнав її разом з усіма родичами геть у далеку Африку. Щойно вони прибули на континент клімат змінився. Угорі палило сонце а внизу переливалися золотом розпечені піски сахари. Вітер вирішив погнати далі у джунглі тому, що в пустелі дощі не падають. Але допитлива молода хмарка відстала від гурту щоб оглянути велику пустелю.
Після довгої прогулянки хмара помітила, що одна з дюн усміхається їй золотокудра красуня відразу припала хмарі до серця. Хмара замислилася і широко усміхнулася:
- Якщо хочеш, я покроплю тебе дощем? Ти не повіриш, але я вже встигла полюбити тебе. Мені хотілося б залишитися тут назавжди.
- Коли я вперше побачила тебе в небі також полюбила тебе, - зізналася дюна. Але якщо ти перетвориш своє біляве волосся на дощ то ти помреш…
- Любов ніколи не вмирає, - мовила хмара і почала окроплювати дюну краплями дощу.
І так тривало доти поки над дюною не з’явилася ніжна веселка. Наступного дня маленька дюна вкрилася квітами і коли інші хмари пропливали над пустелею, і бачили позеленілу дюну вони думали, що то починається ліс і випадали дощем. Через 20 років маленька дюна перетворилася на прекрасний оазис, який під покровом дерев дарував відпочинок і затінок мандрівникам пустелі і це тільки тому, що одного разу хмара не злякалася віддати своє життя за любов.
«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013 (с)