Понеділок, 07 квітня 2014, 22:27

Якось ішов до себе старець в пустеню з молодим учнем. Дорога вела до гори. Юнак випередив свого учителя і неждано і негадано зустрів на завороті язичницького жреця.

-       Відступи слуго диявола, - гукнув до нього надміру запальний юнак.

Жрець розсердився і щосили вдарив кривдник а палицею, юнак упав без пам’яті.

За другим поворотом жрець зустрів і самого старця, який не чекаючи на привітання сказав сам:

-       Боже помагай, улюблений брате, дай тобі Боже доброї дороги.

Жреця розчулило і вразило таке привітання: він знав, що старець був християнином:

-       Та я ж язичник, - мовив він до угодника, - а ти звеш мене братом і то того ж я щойно приголомшив палицею твого учня. То невже і тепер бажаєш ти мені доброї дороги.

-       А тепер і поготів, бо ідеш ти лихим шляхом, шляхом злоби і помсти. А зву тебе братом, тому що в нас усіх один Творець – Господь, і всі ми поміж собою брати.

Люди у світі поступають грубо, вони не знають іншої сили – сили добра і любові, сили лагідної ласки і дбайливої турботи про ближнього. Їм треба показати цю силу і спаситель посилає з таким завданням своїх учнів: «Оце я посилаю Вас немов овець серед вовків» (Мат. 10,16)

«365 притч на щодень» - видавництво «Свічадо» 2013  (с)