Середа, 19 лютого 2014, 02:56

«Чесність — це перший розділ у книзі мудрості» (Томас Джефферсон).

Великі філософи і мудреці виводять свої вчення з отакої істини: «Будьте чесні, ’а все інше вам додасться’». Бо вони розуміють, що всі люди прагнуть до заспокоєння потреб любові, свободи, поваги і почуття сенсу життя. Ключ до розуміння людської поведінки знаходиться у найглибших закапелках серця. Треби лиш мати достатньо відваги, аби туди зазирнути.

Однак скільки людей знають, де потрібно шукати? Скільки забули про те, що підказує інтуїція? Часто виявляється, що найважче пізнати власні почуття. Гаоас довколишнього світу розпорошує нас аж до тієї міри, що ми не можемо вслухатися у лагідний, тихий голос, який знає правду в кожній ситуації.

В одному зі своїх листів Томас Джефферсон написав: людині, яка один раз дозволила собі брехню, легше збрехати вдруге і втретє. Зрештою, обман стає звичкою. Людина обманює безперестанку, але коли каже правду, то світ не вірить її словам. Фальш язика провадить до фальшивості серця, а за певний час розбещує його добрі схильності.

Джефферсон старався бути передбачливою людиною, яка турбується про існування народу чесних людей. «Інколи кажуть, що людині не можна ввіряти владу над собою. Чи в такому разі їй можна ввірити владу над іншими?» Це вражаюча думка, якщо нею сягнути поза свій малий персональний світ.

Хіба, однак, кожний народ не складається з численних малих персональних світів? Як часто ми стинаємо плечима, читаючи про несправедливість яка існує в нашому — великому чи малому — місті? Чи можу я щось зробити? Чи можу щось змінити? Зрештою, шукання правди — не моя парафія. О, та невже?

Одне ми можемо зробити точно. А саме: в кожній ситуації можемо поводитися чесно щодо себе і щодо інших людей.

Якщо ігноруємо свої почуття тільки для того, щоб уникнути обміну думками, або тому, що хочемо бути круті, то заглушуємо свій внутрішній голос. Заглушуємо правду. За деякий час цей голос узагалі перестає до нас доходити. Хтозна, чи зокрема не тому психологи чи психіатри мають стільки праці в сучасному світі. Ми їм платимо, аби вони допомогли нам відновити контакт із голосом сумління.

Отож не марнуймо часу. Підкажу вам зараз, в який спосіб можете дізнатися про важливі речі у собі. Візьміть аркуш паперу і поділіть його на дві колонки. По один бік запишіть те, що ви любите в людській природі. Випишіть риси, які викликають вашу повагу: такі, як лагідність, сила, почуття гумору, дипломатичність, любов чи важка праця — все, що зможете перелічити. По другий бік випишіть риси характеру, які вас гнівлять: такі як гнів, лінь, брехливість, боягузтво, жорстокість чи заздрість.

А тепер придивіться до обох колонок і дайте собі — з усією щирістю — відповідь на таке питання: «Які з перелічених рис я віднаходжу в собі?» Назвіть добрі риси своєї особистості й замисліться, які реакції вони в вас викликають. Подумайте, над якими ми ще маєте попрацювати. Потім застосуйте до себе вади, перелічені в другій колонці. Старайтеся помітити найдрібніші пороки, навіть якщо ніхто їх не помічає. Замисліться, в яких ситуаціях ці пороки проявляються. Не відкидайте повністю їхнього існування. Не легковажте ворогом, який чаїться в вас самих, в іншому разі він може підкрастися до вас непомітно, наприклад, під виглядом людей, чиєї компанії ви шукаєте.
Будьте щирі. Тримайтеся правди. Ставтеся з любов’ю до всіх аспектів своєї особистості. Ви — люди, а отже, як у кожної людини, ваше внутрішнє добро проходить процес шукання найпрекраснішої форми вираження. Чесність і вільна воля дозволять вам мати ті риси характеру, які ви запрагнете реалізувати в собі самих.

Людина має в собі силу, яка дозволяє їй бути більшою від будь-якої дріб’язковості, сильнішою за будь-яку слабкість, мудрішою та відважнішою, ніж можна гадати. Кожен носить у собі земне і духовне начало.  Насправді важливою є та частина нашої особистості, яка належить Духові. Будьте чесні перед самими собою і перед іншими. Навчіться розпізнавати свою справжню натуру.

Сер Джон Темплтон. З нкнижки "Універсальні правила життя", deon.pl