Середа, 29 січня 2014, 21:38

Понад тисяча людей зібралися 29 січня на Аскольдовій могилі у Києві, аби вшанувати пам'ять Героїв Крут. За загиблими у трагедії під Крутами відбувся молебень.

Пам'ять загиблих вшанували і народні депутати, члени трьох опозиційних фракцій.

Після покладання квітів та панахиди народний депутат Микола Томенко під час свого виступу сказав про те, що Герої Крут своїм подвигом перетворили багатьох людей на українців. «І сьогодні вони надихають усіх нас і молодих людей, які майже через 100 років борються за свободу і незалежність України, як це було у 1918 році», – сказав Томенко.

Але трагічність нинішнього моменту, зауважив політик, полягає в тому, що якщо молоді люди в 1918 році відстоювали свободу і незалежність України у боротьбі з російськими військами Муравйова, то сьогодні вони відстоюють свою свободу і незалежність у боротьбі з формально українською владою і формально українською міліцією. «Це – неприпустима річ, і ми мусимо зробити все, щоб в українській державі була українська влада і українська міліція, яка би захищала свободу і незалежність, а не боролася з людьми, які їх відстоюють», – зазначив Томенко.

Довідка

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути під однойменним селищем за 130 км на північний схід від Києва. Цей бій між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько 400 осіб, тривав 5 годин. 27 юнаків потрапили після бою в полон до більшовиків та були страчені.

У березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди та з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

На початку 2012 року на місці дерев’яного хреста на Аскольдовій могилі було встановлено пам’ятник: виготовлений із каменя козацький хрест, у центрі якого висічений тризуб, під яким цитата з Євангелія – «Найбільша любов – життя покласти за друзів».

За матеріалами: РІСУ

Бій під Крутами — бій 29 січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва.

Бій тривав 5 годин між 5-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ма київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, — та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крут, намагаючись протистояти просуванню до Києва окупаційної армії Муравйова, незалежність України.

Ціною свого життя юні герої зупинили наступ ворога на два дні. Цей бій став символом боротьби за свободу і незалежність українського народу.

Зі спогадів очевидців дізнаємося, що Григорій Пипський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», решта студентів підтримали спів.

В радянські часи полеглих у Крутах кваліфікували як зрадників. На місці загебелі героїв розбили парк. Пізніше, після другої світової війни тут поховали радянських воїнів, полеглих при визволенні Києва.

Вперше про увічнення пам'яті студентів згадали в 1990-х роках, коли Народний Рух України встановив тут дерев'яний хрест.

Від того часу були плани звести більший, постійний монумент у самих Крутах. І лише в 2000 році архітектор Володимир Павленко серйозно почав займатися проектуванням пам'ятника.

2006 року Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути нарешті відкрили. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону.

Червона колона мала нагадувати про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч з пам'ятником викопане озеро у формі хреста.

Слова Василя Стуса, сказані про шістдесятників, справедливо можна віднести і до героїв-студентів, які віддали своє життя Україні: «Тільки такими синами славен народ – і нині й у віки вічні».

Катерина Івкова, http://ridna.ua/