Чисті руки (15 листопада)
П'ятниця, 15 листопада 2013, 00:52
По смерті став чоловік перед Богом і з гордістю показує Йому свої руки:
«Господи, подивися, які в мене чисті руки!»
Господь усміхнувся і зі смутком промовив: «Це правда, вони чисті, але ….порожні».
Федір Достоєвський написав історію про одну багату, але дуже скупу жінку. Після смерті диявол вкинув її у море пекельного вогню.
Ангел-хоронитель силкувався пригадати, чи не було в житті його підопічної чогось такого, що могло її відкупити. Нарешті пригадав і негайно сказав про це Богові: «Одного разу ця жінка дала жебракові цибулину зі свого городу».
Бог усміхнувся: «Добре. Та цибулина зможе її спасти. Нахилися над морем пекельного вогню з тією цибулиною, так, щоб твоя підопічна могла за неї вчепитися, і тягни. Якщо вдасться бідоласі міцно схопитися за ту єдину річ, через яку вона зробила добро, то ти стягни її до самого раю».
Ангел нахилився над морем пекельного вогню і крикнув до жінки:
«Хапайся чимскоріш за цибулину!»
Як тільки вона це зробила, один із осуджених, що був поруч, вчепився за поділ її спідниці і також піднісся вгору; ще якийсь грішник ухопився за стопу першого і піднявся разом з ними. Так утворився довгий хвіст із тих, що летіли до неба, учепившись за жінку, яка судомно трималася за цибулину, котру тягнув до неба ангел.
Чорти засмутилися, що через одну маленьку цибулинку спорожніло ціле пекло. Коли довгий людський хвіст уже досяг небесних воріт, жінка побачила, як багато грішників учепилося за неї, і крикнула: «Це моя цибуля! Моя! Ану забирайтеся звідси…» в туж мить цибулина розсипалася, і жінка разом з усією компанією опинилася в морі пекельного вогню.
А безутішний ангел зостався сам перед райською брамою.
Візьми у свої долоні багато інших долонь і тримай їх міцно.
Або спасемося разом, або взагалі не спасемося.
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро