Камінь у кишені (16 листопада)
Субота, 16 листопада 2013, 00:36
Один убогий попросив у багатого кусень хліба. Багатий не лише відмовив йому, а ще й, побачивши, що той не йде, розгнівався та кинув у нього камінь.
Убогий підняв камінь і поклав у кишеню, кажучи собі: «Носитиму цей камінь до тих пір, коли зможу кинути його у багатого».
Ціле життя прожив із цим тягарем - каменем у кишені та в серці.
Нарешті прийшов час кинути каменя. Багачеві, котрий учинив злочин, відібрали все і посадили у в'язницю. Того дня убогий зустрів його на дорозі у в'язницю. Побачив людину, яка колись була багатою, а нині - у кайданах. Вийняв камінь з кишені, підняв руку, щоби кинути. Та забракло йому духу. Випустив камінь з руки, кажучи собі: «Нещасний! Був багатий і мав владу над іншими, але тепер мені його шкода! Чому я так довго носив цей камінь? Даремно!
Господи,
не дозволь мені ніколи змарнувати мій біль,
бо…
якщо помилятися і не робити висновки,
не підводитися після падіння,
грішити, не каючись, не пробачати образ,
не бути пильнішим після отриманих ударів,
не ставати чутливішим, зазнавши страждань,
то страждання стає непотрібним, позбавленим сенсу...
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро