Середа, 06 листопада 2013, 00:42

Малий Мордехай був нестерпною дитиною. Батьки завели його до святого чоловіка, до якого всі зверталися за порадою у найважчих справах.

- Залиште мені його на п'ятнадцять хвилин, - сказав цей святець.

Коли батьки вийшли, старець зачинив двері. Мордехай трохи злякався.

Святий старець наблизився до дитини і в тиші міцно її обійняв.

У цей день Мордехай навчився навертати людей. 

Мій татусь казав, що я чудова.

Запитую себе, чи я справді така є.

Аби бути справді чудовою... Сара стверджує, що потрібно мати чудове довге хвилясте волосся, таке, як має вона. У мене такого немає.

Аби бути справді чудовою... Джанні стверджує, що потрібно мати білі гарні рівні зуби, такі, як має він. У мене таких немає.

Аби бути справді чудовою... Джесіка каже, що треба мати оті маленькі брунатні плямки на обличчі, які називають веснянками. У мене їх немає.

Аби бути справді чудовою... Маріо стверджує, що треба бути найрозумнішою дівчинкою із другого класу гімназії. Я такою не є.

Аби бути справді чудовою... Стефано каже, що треба бути гострою на язик. Я такого не вмію.

Аби бути справді чудовою... Лаура каже, що треба мешкати у найгарнішій частині міста і в найгарнішому будинку. Я не відповідаю цій вимозі.

Аби бути справді чудовою... Матія каже, що треба носити тільки гарні сукні і наймодніші туфельки. У мене таких немає.

Аби бути справді чудовою... Саманта твердить, що треба походити з гарної родини. Це мене не стосується.

Але кожного вечора, коли треба лягати спати, татусь міцно обіймає мене і каже: «Ти справді чудова і я люблю тебе». Напевно, тато знає щось таке, чого не знають мої друзі.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро