Субота, 17 серпня 2013, 22:36

Є такі сонячні моменти, які не можна придбати навіть за найвищу ціну, не вдасться їх виміняти на ще кращі, проте можливо жити ними у час радості, дарований Богом . Ото й пригадалась одна така днина.

То був день, коли, здавалось, сонце виграє на кларнеті. І все заливає не лише світлом, а й стрімким і сліпучим потоком радості. Воно було тихим, глибоким і спокійним. Зір відпочивав, усмішка широко розливалась, а серце молилося, співало.

Небо було привітним, злегка підфарбованим у білий колір, немов хтось ненароком чи то пак жартома на його голубу палітру дмухнув оберемок одцвілих кульбабок. Коні паслись на зеленій траві, а коники сюрчали дружно в лад. Я ніжилась на сонці, а вітрець делікатно пестив своїми свіжими обіймами. Звідки не візьмись прилетів метелик і повільно та вільно помахав великими тендітними крилами з чудовим «очком». Так багато різнобарв`я трав і п`янких ароматів. Роса до пізньої пори затрималась у високих соковитих травах. Люблю вилежуватись і впиватись дурманом ароматів, відчувати легкий і водночас їхній колючий дотик і трохи подрімувати від звуків та перешіптування вітру у колосистих травинках. Тоді, коли є в гущавині трав, здається, віднаходжу справжнісіньку маленьку схованку допоки не з`являться всілякі жучки та комашки та не представлять жалячи чи то жаліючись про своє право на дану територію.

Чомусь «плакала» сосна. Одна велика сльозина поволі скотилась липким згустком мені на обличчя. О так,вона все зрозуміла. Я присунулась ще ближче до стовбура і зручно вмостилась під її гіллям, аби їй було відрадніше.

Літо починало готуватись до прощального вальсу. Великі будячки прибрали свої голови у легкі пухнасті капелюшки, котрі знімали поспішно від подмуху вітру, що грайливо підхоплював їх під час лету і підганяв як пастух свою отару по зеленому гаю. То була незнана їм досі стежка, тому декотрі з них губилися, часто затримувалися на сухому і довгому бадиллі.

Вечорової пори звучала колискова під протяжне сюрчання коників-стрибунців.

Ще й досі відчуваю на долонях пахощі груші із ніжною скоринкою, соковитою і трохи терпкою біля зернят. То нині Твоє Переображення, Господи. Свято, коли приносять первоплоди землі. У подячній молитві несу Тобі, Боже, радість, даровану так щедро цього ранку. Переміни її у Свою, вчини мене даром радості.

19 серпня 2012 року

Автор бажає залишатися невідомим.