Головна

Нещасний старий (9 серпня)

Жив собі колись один старий, що ніколи не був молодим. І тому не навчився жити. А не вміючи жити, не відав, як належить умерти.

Не знав ні надії, ані тривоги; не розумів, як то плакати і як сміятися.

Ні переймався, ні чудувався тим, що діялося на світі.

Збавляв дні, нудьгуючи, - сидів на порозі своєї домівки, втупивши очі у землю. І навіть жодним поглядом не вшанував неба – цього лазурового кристалу, який Господь Бог і для нього щодня начищав тонкою ватою оболоків.

Якийсь подорожній, бувало, запитував його про се чи про те. Адже ж було йому так багато літ, що люди гадали, мов би він дуже мудрий, і прагнули відщепнути дещицю від його знаття.

- Що ми повинні робити, щоб осягнути щастя? – питали його молоді.

- Щастя – то вигадка дурнів, - відповідав старий.

Приходили люди шляхетної душі, вони прагнули стати корисними для ближніх.

- Що маємо діяти, щоб допомогти братам нашим? – питали вони.

- Хто присвячує себе людям, той божевілець, - відказував старий з недоброю усмішкою.

- Як спрямувати дітей наших на путь добра? – питали батьки й матері.

- Діти – мов ті змії, - була відповідь. – вони здатні лиш ранити батьків отруйним жалом.

Поети й художники також зверталися до старого, вважаючи його за справжнього мудреця:

- Навчи нас, як виражати почуття, що їх носимо в душі.

- Краще б мовчали, - бурмотів той під ніс.

Мало-помалу гіркота його і злоба стали поширюватися, світ навколо нього перемінився на похмурий закутень, у якому не росли квіти, не співало птаство, де лиш віяв крижаний вітер Песимізму (так і звався отой злобливий старий). Любов, доброта і великодушність, заморожені подувами смертоносного вітру, в’янули і висихали.

Те все не могло подобатися Господу Богу, тож Він постановив якимось чином зарадити лихові.

Підкликав милостивий Бог дитинку і мовив:

- Піди поцілуй он того бідолашного старенького.

Дитя обвило шию старого своїми ніжними пухленькими рученятами й поклало вільготний, дзвінкий цілунок на його пооране зморшками обличчя.

Вперше у житті старий здивувався, ба більше – був приголомшений. Його недовірливі очі зненацька заблищали. Ніхто ж бо ніколи не цілував його.

Так розкрилися йому очі на Божий світ, а по тому, з блаженною усмішкою на вустах, - упокоївся.

Часом і справді достатньо одного-єдиного поцілунку. Одного "люблю тебе", хай навіть мовленого пошепки. Одного соромливого "дякую". Одного щирого відгуку. Адже так легко зробити когось щасливим. Чому ж не робимо?

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро

катехизм

Молитва св. Папи Івана Павла ІІ за Україну в церкві св. Миколая на Аскольдовій Могилі

«О Всеблагая Діво Маріє, Зарваницька Богородице, дякую Тобі за ласку перебування на київській землі, з якої світло Євангелія поширилося по всій Україні. Тобі, Мати Божа і Мати Церкви, перед Твоєю чудотворною іконою віддаю у руки мою апостольську подорож в Україну.

Пресвята Мати Божа, покрий Твоїм Материнським Покровом усіх християн, чоловіків та жінок доброї волі, які живуть у цій великій країні. Провадь їх до Свого Сина Ісуса, Який для всіх є Дорогою, Правдою і Життям. Амінь».

редакційна колегія


  • ПОЖЕРТВА

реквізити парафії для пожертв:

РГ УГКЦ Парафії Св Миколая на Аскольдовій Могилі,

код: 20051904 Ощадбанк АТ,

iban:  UA543226690000026003300218570





http://askoldova-mohyla.org/uk/

 

Офіційний сайт жіночого вокального ансамблю "Аніма" УГКЦ св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі

 http://anima.askoldova-mohyla.org/