Субота, 27 липня 2013, 23:35

Одна місіонерка доглядала паралітика, в якого були рани, що гноїлися. Вона виконувала свою роботу з приємною усмішкою, немовби це була найприродніша річ, і завжди лагідно розмовляла з хворим.

Якось вона запитала його:

"Чи ти віриш у Бога?"

Нещасний пильно подивився їй у вічі й відповів:

"Тепер вірю".

У швидкісному японському поїзді їхав місіонер і читав молитви з молитвослова. Від несподіваного поштовху з книжки на підлогу випав образок Пречистої Діви.

Поруч сидів маленький хлопчик. Він нахилився і підняв образок. Але перш ніж віддати, з дитячою цікавістю роздивився його.

"Хто ця гарна пані?" - запитав хлопчик.

"Це... моя мама", - на мить задумавшись, відповів священик.

Хлопчик уважно подивився на священика, тоді - знову на образок і промовив:

"Ти на неї зовсім не подібний".

Місіонер усміхнувся. "Це правда, але хочу сказати, що усе своє життя я стараюся трішечки стати подібним на неї".

А на кого подібний ти?

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро