Субота, 13 липня 2013, 22:46

Жила колись Мишка, яка мріяла стати царицею звірів. Наказала зробити для неї трон із хліба та корону з шоколадної обгортки, а тоді оголосила: «Я – цариця звірів! Чотириногі, двоногі, крилаті і повзучі – всі маєте мене слухати, поважати і приносити подарунки у день народження». Звістка швидко розійшлася, бо звірі полюбляють пліткувати. Першими прилетіли Бджоли, які хутко вклонилися цариці, принісши трохи меду, і незадоволено гуділи: «Маємо так багато роботи, ще цього нам бракувало! Однак ми виконали наказ, і нас зауважили!..»

Приходили також инші звірі, яким нічого було робити, і вшановували царицю.

Прийшов гарний рудий Лис, який, замість того, щоб вклонитися цариці, хитро посміхнувся і з’їв її разом з троном. Потім наказав зробити йому гарний трон з дерева, різьблений Бобрами, й оголосив: «Тепер я цар!»

За кілька днів прийшла велика Тигриця з недовірливим поглядом. Нечутно наблизилась до Лиса-царя та, облудно усміхнувшись, роздерла його. Відтак, блиснувши очима, сказала: «Тепер я цариця! Починайте приносити мені дари!»

Через деякий час, страшенно галасуючи, прибув до цариці велетенський Слон, який розтоптав її. Зруйнував також трон. Потім протрубив зловісно: «Я цар! Усі мої піддані нехай вшанують Слона Першого Чудового!» Наказав збудувати йому величезний трон з каменів.

Мешканці савани, дізнавшись, що Слон проголосив себе царем, напали на нього зі списами і мечами, четвертували його та з’їли з солодкою картоплею. Відтак на трон посадили свого вождя.

Поморяни, почувши про це, прийшли, викрикуючи: «Ми сильніші! Це ми маємо царювати!» Люди з савани почали боронити свого царя. Під час битви багато загинуло, чимало поранено. Перемогли поморяни, а їхній ватажок став царем.

Мешканці пустелі, дикі й жорстокі, з’явилися майже відразу зі своїми верблюдами і довгими шаблями та порубали поморян.

На троні опинився новий ватажок. Царював він недовго. Мешканці міст об’єдналися й виступили проти царя пустелі. Цього разу битва була запеклою. Небагато лишилося живих. Посадили на троні якусь дитину і сказали: «Ти – цар!» Однак у цю мить перед троном з’явилася Мишка, і цар-дитина злякався та й утік, плачучи.

Мишка видряпалась на порожній трон, величаво всілася на ньому і мовила: «Я – цариця всіх звірів!»

Хоча стількох убито і пролито багато крові, все повторилося від початку.

Чи варто було?

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро