Середа, 03 липня 2013, 23:09

Одного юнака, якого приятель запросив на своє весілля, здивувало, як багато осіб вітало молодят.

Зауважив, що гості й родичі молодих вітали одне одного механічно, навіть не слухаючи сказане.

Став у чергу, а коли опинився перед одним із родичів, мовив спокійно, з усмішкою:

- Нині померла моя дружина. У відповідь почув:

- Дуже вам дякую!

Повторив те саме ишому родичу, а той відповів йому:

- Щиро дякую!

Нарешті сказав те саме молодятам. Цього разу відповідь була такою:

- Дякуємо! Тепер твоя черга, друже!

Давній біблійний вислів справджується нині поміж людьми: «Мають очі, та не бачать, мають вуха, та не чують».

Треба жити так, як підказує наша природа: уста можуть закриватися, але вуха - ніколи!

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро