Введення в храм Пресвятої Богородиці
Субота, 03 грудня 2011, 20:20
Коротка історія
Святе Євангеліє нічого не говорить нам про подію уведення в храм. Основою цього празника, як і празника Різдва й Успення Божої Матері, є традиція Церкви й апокрифічні книги, передусім Протоєвангеліє Якова і Псевдоєвангеліє Матея "Про Різдво Пречистої Діви Марії". Звідси довідуємося, що батьки Пречистої Діви Марії святі Йоаким і Анна, будучи бездітними, дали обіцянку, що, як у них з'явиться дитина, то віддадуть її на службу Богові у храмі Єрусалима. Господь Бог вислухав їхні молитви і дав їм донечку. І коли їй було три роки, то батьки привели її до храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька святого Йоана Предтечі. Тут Пресвята Богородиця перебувала багато років доти, доки, як доросла дівиця, не була заручена зі святим Йосифом.
Празник Введення належить до дванадцяти великих празників. Він має один день перед- і чотири дні попразденства. Про нього маємо згадки з V ст., але треба було аж кількасот літ, доки він став загальнопоширеним на усьому Сході. З проповідей на цей день царгородських патріярхів Германа (715-730) і Тарасія (784-806) з'ясовуємо, що празник Введення був встановлений у VIII ст. У Синайському Євангелії з VIII ст., яке подарував до синайського монастиря цісар Теодосій III (715-717), серед дванадцяти празників згадано і празник Введення. Цей празник є і в грецьких місяцесловах з IX століття. І з цього століття його знають і святкують усі. Синайський канонар з ІХ-Х ст. фіксує празник Введення під назвою: "Пресвятої Богородиці, яку привели в храм Божий, коли вона мала три роки". Типікон Великої Царгородської Церкви (ІХ-Х ст.), хоча не подає ані апостола, ані Євангелія на цей празник, але про 21 листопада так каже: "Собор святої Богородиці, яку батьки привели і передали у храм Господній від трьох літ". Евергетицький типікон з XI ст. має службу Введення з перед- і попразденством. Службу на цей празник уклав Григорій Нікомедійський (IX ст.), Василій Пагаріот і Сергій Святогорець.
На Захід празник Введення прийшов досить пізно - аж при кінці XIV століття, а в середині XV ст. поширився по всій Європі. І Захід святкує празник Введення того самого дня, що й Східна Церква - 21 листопада. У середньовіччі Введення в храм було улюбленою темою в іконографії.
Про ікону
Храм - одне з фундаментальних релігійних понять: домівка Бога серед людей. У Старому Завіті храм є місцем, обраним самим Богом, місцем благодаті, де під час посвячення з'являється слава Ягве у вигляді хмари, яка наповнює Святиню (див. 1 Цар. 8, 10-11). Зі всіх частин світу сюди йшли на прощу, щоб споглядати "обличчя Боже" (Пс. 42, 3).
В іконографії ці мотиви одержують Богородичне значення. Хмара, котра отінила гору Сіон, провіщає зіслання Святого Духа на Марію у Благовіщенні (див. Лк. 1, 35). І вступ до храму створює основу для апокрифічної оповіді, сповненої символічного значення. Розповідається, що у віці трьох років Богоматір прийшла до храму не на прощу, а щоб мешкати там постійно. Одержуючи поживу від ангела, вона працювала над виготовленням завіси для Святая Святих. Приведену родичами, її зустрічає священик Захарія, символ Старого Завіту. І він представляє Богові Матір Того, Кого потім Вона сама приведе до того ж священика.
Празник Введення у храм урочисто святкувався ченцями. Вони вбачали у ньому класичний приклад споглядання, класичним взірцем якого є Марія. Хліб, який приносять ангели - це th еоriа - бачення - Бога, наскільки воно можливе у цьому житті. Марія одержує цей хліб, працюючи над тканням покрову для Святині. Ще Ориген бачив у цьому покрові символ людськості Христа, крізь котру слід проникнути духовним поглядом, щоб відкрити у смиренній подобі божественність Слова. Людськість, яка для інших приховує Бога, для Марії відкриває Його.
Марію вводить в храм процесія дівиць із запаленими свічками: чистота серця та світло благодаті є обов'язковою умовою для пізнання Божих таїнств (див. Мт. 5, 8).
Іноді Пречисту зображають в ту мить, коли вона збирається піднятися на три сходини, які ведуть до храму: від th еоriа(споглядання) видимих речей перейти до споглядання невидимих, а насамкінець - до "богослов'я", споглядання Пресвятої Тройці.
Твердячи, що під час цієї події Богородиці було лише три роки легенда прагнула підкреслити, що духовна зрілість значно відрізняється від фізичної, і те, що втаєне від мудрих світу, може бути відкрите дітям (див. Лк. 10, 21).
Тропар та кондак
Тропар, глас 4: Днесь благовоління божого предзображення і спасення людей проповідання, у божому храмі Діва ясно з'являється і Христа всім предзвіщає. Їй і ми голосно закличмо: Радуйся, промислу Створителя сповнення.
Слава, і нині: Кондак, глас 4: Пречистий храм Спасів, дорогоцінна світлиця і Діва, священна скарбниця божої слави днесь уводиться в дім Господній, благодать з собою вводячи, що в Дусі божественнім, яку оспівують ангели божі: Вона є оселя небесна.
Послання святого апостола Павла до Євреїв 9,1-7
Браття, перший завіт мав також свої установи щодо служби і земну святиню. Бо зроблено перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься Святе. За другою ж завісою був намет, званий Святе Святих, із золотим жертовником кадила та з кивотом завіту, увесь покритий золотом; у ньому був золотий посуд з манною, розквітлий жезл Арона і таблиці завіту. А зверху над ним були херувими слави, що крильми отінювали престол. Але про те тепер не час говорити докладно. При такому влаштуванні всього, у перший намет входили завжди священики, виконуючи службу а в другий - раз на рік лиш архиєрей, і то не без крови, яку приносив за свої й людські провини.
Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28
В той час увійшов Ісус в одне село, і одна жінка, на ім'я Марта, прийняла Його в свій дім. А в неї була сестра, що звалась Марія, що і сівши у ніг Ісусових, слухала слова Його. А Марта клопоталась великою послугою і, станувши, сказала: Господи, чи не зважаєш, що сестра моя одну мене зоставила служити? Скажи отже їй, щоб мені помогла. І відповівши, Ісус сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся про многе. А одне є на потребу. Марія ж вибрала добру часть, що не відніметься від неї. І сталося, як Він це говорив, одна жінка, піднявши голос з народу, сказала Йому. Блаженна утроба, що носила Тебе, і груди що Тебе кормили. Він же сказав: Отож блаженні ті, що слухають Боже слово і зберігають його.
Проповідь
"Марія вибрала кращу частку,
що не відніметься від неї".
(Лука 10, 41)
Коли Господь Бог дає людині виразне та певне покликання до Свого служіння, то вводить її у різноманітні, необхідні для майбутнього служіння ситуації, і то нераз такі, що людина не знає, навіщо це потрібно. А Господь заздалегідь готує її до цього служіння - і життєвим шляхом, і всіма подіями та ситуаціями, в яких людина набирається досвіду. Все це діється доцільно, і людина повинна на віру сприймати і усвідомлювати, що нічого зайвого і непотрібного у її життя Господь не вводить. Вже у дитинстві Господь спрямовує людину у відповідний вир та спосіб життя, під різноманітні впливи - і приємні, і неприємні.
Одним людям Господь об'являє про їх покликання заздалегідь, як це було у житті пророка Самуїла, коли його власна мати обітувала його на божественне служіння, кажучи: "Господи сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господові на увесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови" (І Сам. 1, 11). Подібно було і з життям Івана Христителя, однак про покликання цієї великої людини оголосив ангел Господній, кажучи: "Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлизавета породить тобі сина і ти даси йому ім'я Іван. Він буде тобі радість і веселість, і багато радітимуть з його народження, бо він буде великий в очах Господніх; не питиме він вина, ні напою п'янкого, і сповниться духом святим вже з лона матері своєї і багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога сам він ітиме перед Ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрості праведних, щоб приготувати Господові народ достойний" (Лука 1, 13-17). Сам же Захарія прорік про Івана: "А ти, дитино, пророк всевишнього назвешся, бо перед Господом будеш ходити, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їх" (Лука 1, 76-77).
Однак найбільше і найвеличніше покликання припало на Пречисту Діву Марію - вона мала стати Матір'ю Самого Бога, Матір'ю усіх людей, Царицею та Лідером всього сотвореного Богом буття.
Святе Передання подає нам відомості, що Пречиста Діва Марія змалку мала невідкличне стремління перебувати у храмі Божому, адже її родичі Йоаким і Анна, як і всі ізраїльтяни, кілька разів у році відвідували єрусалимський храм, беручи з собою і її. Тож вже з раннього дитинства безгрішна й Пречиста Діва Марія володіла пресвітлим розумом і жадібно вхоплювала від своїх батьків усі відомості про Бога. Вона дізналась від них, що при єрусалимській святині є школа-інтернат для дівчаток, які забажали посвятитись на служіння Господові, і не давала родичам спокою, благаючи ввести її у цей храм Господній. І ось нарешті, очевидно, з болем у серці і з радістю на душі, вони привели трирічну донечку до святині і залишили її там на довгі роки - аж до її зрілості у літах.
Звичайно, оте стремління Пречистої Діви Марії бути при храмі Божому розуміється як Боже покликання, аби в майбутньому вона стала гідною Божою Матір'ю, здобувши перед тим престижне виховання та найпередовішу науку, яка тільки могла голоситись такими тогочасними науковими світочами, як Захарія, батько святого Івана Христителя, святий Симеон-Богоприємець та інші, знані лиш одному Богові, учителі та вихователі молоді при єрусалимському храмі.
Проте може вкрастись думка, що Господь Бог міг своїй майбутній Богоматері влити бездоганні знання та мудрість, як Він влив їх Адамові, або ж наділити потужними педагогічними засобами батьків Марії, з допомогою яких виховати Собі гідну у духовній величі людську Істоту, придатну і відповідну титулові Богоматері. Тож чому Господь спрямував трирічну Пречисту і Пренепорочну Дівицю у єрусалимський храм? А такий крок був викликаний тим, що Вона повинна була стати не тільки Матір'ю Божою, а й Матір'ю усіх людей.
Єрусалимський храм був єдиним місцем, куди в ім'я Боже збирались богомольці з усіх народів світу, як про це пише пророк: "Чужинець, що пристав до Господа, нехай не говорить: "Господь мене напевно відлучить від свого народу". Та й скопець нехай не каже: "Я - сухе дерево". Бо так говорить Господь: "Скопцям, що шануватимуть мої суботи, що зважаться на те, що мені до вподоби, будуть міцно держатися Мого союзу, Я дам їм у Моїм домі і в Моїх мурах пам'ятник та ім'я, краще від синів та доньок; Я дам їм Ім'я вічне, що не загине. Чужинців, що приступлять до Господа, щоб йому служити та ім'я Господа любити і бути Його слугами; усіх, що пильнують суботу, щоб не сквернилася, та міцно тримаються мого союзу, я приведу на мою святу гору і звеселю їх у моїм домі молитви; всепалення та жертви їхні будуть мені любі на Моїм жертовнику, бо дім Мій названий домом молитви для всіх народів" (Ісая 56, 3-7). Отож, богомольці з усіх народів були заохочені відвідувати храм у Єрусалимі, бо мали Божі гарантії: "Я дам їм у Моїм домі і в Моїх мурах пам'ятник та ім'я, краще від синів та доньок; я дам їм ім'я вічне, що не загине" (Ісая 56, 5).
При єрусалимській святині були призначені для чужинців два обширні подвір'я, звані "подвір'ям поган". Завдяки цьому майбутня Матір людства мала можливість протягом багатьох років спостерігати за правдивою побожністю чужинців. Вже тоді Вона відчувала трепет Свого ніжного серця до цих паломників, хоча ще й не знала, що в її житті станеться славне Благовіщення, в якому з уст ангела дізнається про своє призначення.
Отож, Господь спрямував Марію в епіцентр релігії для всіх народів і вона вже з дитинства полюбила своїм материнським серцем кожну людину, як свою дитину, як самого свого сина-Бога. Вже тоді вона стала матір'ю Христової Церкви. Амінь.
о. Богдан Смук
"Сівач", грудень 2002 Ч. 12 (37) рік 4
Для створення сторінки використано такі видання:
Катрій Ю. Пізнай свій обряд. - Видавництво Отців Василіян, 2004;
Шпідлік Т. Рупнік М.-І. Про що розповідає ікона. - Львів: Свічадо, 1999;
Креховецький Я. Богослов'я та духовність ікони. - Львів: Свічадо, 2000;
Збірник проповідей "Сівач".
А також ікону Введення в храм Пресвятої Богородиці.
За матеріалами: http://www.ugcc.org.ua/