Неділя, 19 травня 2013, 00:29

Після страшної бурі на морі вцілілий бідолаха, учепився за рештки свого човна, добрався до маленького безлюдного острівка. Острівець той майже суцільно вкрили непривітні гострі скелі. Бідака став гаряче благати Бога, аби його порятував. Кожного дня він вдивлявся, чи десь-там, з-за горизонту, не з’явиться допомога, проте ніхто з нею не поспішав.

Коли минуло так кілька днів, він почав потроху облаштовуватися. Доклавши чимало зусиль, виготовив знаряддя для обробітку землі, а також для полювання. У поті чола він розклав вогнище, збудував курінь і сховок на випадок бурі.

Так спливло кілька місяців. Бідолаха невпинно молився, проте жодне судно не з’являлося на видноколі.

Одного дня вітер несподівано подув на вогнище і полум’я лизнуло циновку. В одну мить усе спалахнуло. У небо піднялася хмари густого диму. Багатомісячна праця обернулася у невеличку купку попелу. Бідолаха намагався бодай щось урятувати, та врешті впав на землю і залився слізьми. "Господи Боже, чому? Чому це сталося?"

Через кілька годин до острова наблизився великий корабель. Рятівники на шлюпці приплили, аби забрати бідолаху.

"Як ви довідалися, що я є тут?" - ще не ймучи віри, спитав він.

"Ми побачили димовий сигнал", відповіли йому.

Твої нинішні труднощі – наче сигнал, що заповідають майбутнє щастя. Бог прибуде, щоб тебе спасти.

"Яка найкоротша дорога, щоб зустрітися з Богом?"

"Життя в інвалідному візку", - відповів чоловік без ніг.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро