Вівторок, 05 березня 2013, 13:35

Серед багатьох обраних, що перебували у великому Божому домі, проживала Солодка Свята. Молода Свята була цікавою особою, вона раз у раз поглядала вниз, на пекельну твердь, де в жахливій тісняві знемагали засуджені на вічні муки. Дуже неспокійно було у неї на серці.

Серед тих, що терпіли, зауважила юнака з блакитними очима.

Її серденько стиснулось іще сильніше: "Не може бути, щоб чоловік із таки­ми прекрасними очима був приречений на до­вічні муки".

Солодка Свята наблизилась до Бога й почала просити: "Господи, внизу, у пеклі, я побачила юнака, який, я певна, потрапив туди випадково. Можливо, за час свого земного життя він учинив якесь добро... Бодай найменше..."

Прохання Солодкої Святої зворушило Бога, і він дозволив їй переглянути книгу життя людини із блакиттю в очах.

Свята розкрила велику книгу життя. Уже перші сторінки похитнули її певність, і надалі гортала вже не з таким переконанням. Вона змушена була визнати, що людина із блакит­ними очима виходила аж дуже далеко за межі дозволеного, допускалася найважчих гріхів. Не було жодного вчинку, який би міг відкупити її гріховне життя.

Однак дух надії не покидав Святу, вона і да­лі продовжувала гортати книгу. Раптом аж під­скочила від радости: о, одного дня юнак із бла­китними очима не розтоптав павука, а зберіг йому життя. Утішена Свята кинулась до Бога і сповістила Йому про своє відкриття. Бог, у по­вені своєї доброти, мовив до Солодкої Святої:

- Урятував павука, то нехай же тепер павук порятує його.

І ось павук почав ткати свою павутину, яка швидко опускалась до тих, що перебували у пеклі.

Чоловік з очима кольору ясного неба, помітивши нитку, одразу ж простягнув до неї руки. Схопився за неї, коли павук іще не докінчив своєї праці, і почав підійматись, поволі наближаючись до світла. Враз відчув, що його друзі по недолі так само ухопились за павутину й піймаються разом з ним.

- Обірвете нитку! - вигукнув. - Павутина Може не втримати такого вантажу! - і почав випихати товаришів ногами.

Однак ті у відчаї іще міцніше хапали рятівну нитку.

Через шарпанину й боротьбу, яку вчинив блакитноокий юнак, намагаючись зіштовхнути інших, рятівна нитка таки обірвалась, й Солодка Свята із сумом у душі довго слідкувала за людиною із блакитними очима, яка падаючи кружляла у темряві, що поглинала її назавжди.

Усі ми з надією хапаємось за рятівну нитку. Під­йом кожного пов'язаний із труднощами. Однак не можна відштовхувати людей, що прагнуть уряту­ватися.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро