Оранта
Всесвітній рух робітників-християн: Ні суспільному виключенню
Середа, 16 серпня 2017, 16:59
Глибока стурбованість з огляду на брак місць гідної праці, на непостійність стосунків між роботодавцем та працівником, невпевненість щодо майбутнього світу праці, що породжує фрустрацію, тугу й депресію: ці та інші теми увійшли до підсумкового документу Генеральної Асамблеї Всесвітнього руху робітників-християн, яка у липні 2017 р. зібрала в іспанському місті Авілі представників християнських робітничих рухів із 42 країн. Приблизно 120 делегатів обмінялися думками щодо економічної ситуації та кризи зайнятості у світі.
У підсумковому комюніке Всесвітнього руху робітників-християн, який відзначає своє 50-річчя, зазначається: «Нашим викликом є й надалі євангелізувати світ праці, звіщаючи добру новину, яка включає також і проект гуманізації, приготований Богом для кожної людини, ставлячи її, що створена на Його образ і подобу, в центрі всіх турбот».
Читати далі: Всесвітній рух робітників-християн: Ні суспільному виключенню
Малий празник на Аскольдовій
Середа, 15 липня 2020, 16:57
«Богородице Приснодіво, людей покрове, Ти ризу й пояс пречистого Твого тіла як загороду могутню городу Твоєму дарувала безсімейним різдвом Твоїм, нетлінною перебуваючи. В Тобі бо природа обновляється і час. Тому молимо Тебе, мир городу Твоєму дарувати і душам нашим велику милість.» (Тропар свята).
Молитва за прославу слуги Божого єпископа Івана Маргітича
Вівторок, 11 грудня 2018, 23:51
Слово від Редакції
Понеділок, 24 серпня 2009, 22:04
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі, парафіяни, читачі нашої газети «Оранта».
Час Святого Преображення звершився.
Пам'ятаймо слова Господа «Це Син мій улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся» (Матей 17.5)
Ці слова почули небагато вірних, які 19 серпня 1991 року прийшли молитися у Іонійський скит, Свято-Троїцького Храму у ботанічному саду, який ми освятили молитвою і вірою , але змушені були покинути через напад і насилля наших братів з Лаври.
Притча з життя
Середа, 04 грудня 2019, 23:00
Про цінність подарунків 
У далекому дитинстві, в засніженому Хусті, дістав я від Миколая подарунок – учнівський зошит і олівець, перев’язані блакитною стрічкою. Подарунок надто благенький, «мізерний» (як казали в нас) поруч із тим, чим хвалилися сусідські діти. Моя мати була вчителькою на півставки в сільській школі, і їй доля теж не підносила дорогих подарунків.
- Мало приніс Миколай, - пожалівся я тітці Анці.
- Як се мало? – щиро здивувалася та. – Зошит, олівець, уже заструганий, і пантличок такий красний. Його теж можна до чогось приладити: мішечок зав’язати або штанини внизу підв’язати, аби сніг не сипався в чобітки…
Більше статей...
Сторінка 85 з 826
