Пам'яті Тараса
Понеділок, 02 березня 2009, 13:12
ТАРАС ШЕВЧЕНКО В ОЦІНЦІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ
Після утворення незалежної України у нас значно посилилась зацікавленість до праць про Шевченка вчених української діаспори. Адже вони створили багато важливих наукових досліджень на цю тему, що витримали іспит часом. Маємо на увазі насамперед студії про Кобзаря Василя Барки, Леоніда Білецького, Миколи Глобенка, Павла Зайцева, Дмитра Чижевського, Дмитра Чуба, Юрія Шевельова, Миколи Шлемкевича тощо. Останнім часом окремі їхні праці побачили світ і в нас. На жаль, ще не здійснена спроба узагальнити досвід вчених української діаспори з проблем шевченкознавства. У межах можливого привернути увагу на їхню актуальність - основна мета нашого дослідження.
Звичайно, годі гадати, що обрана нами тема буде всебічно висвітлена. Власне, вона тільки ставиться. Але передбачається бодай штрихами окреслити її грані. Для цього вводиться до наукового обігу низка важливих положень з праць представників української діаспори. Навіть при першому знайомстві з ними складається враження, що ці вчені вельми одностайні в оцінці Кобзаря. Типовою такого змісту може бути стаття проф. Миколи Глобенка "Живий Шевченко". Виражаючи почуття своїх однодумців, він пафосно стверджує: "Так, Шевченко - той, коли зайнялося й запалало, Пророк, Геній, Поет Нації, тобто народу, що саме в його творчості усвідомив себе, своє місце і свою мету. І до творчості його ми підходимо як до священної для кожного українця книги. І дні його народження і смерті - це великі дні для нас" [4, С.270].
Історичні й філософські акорди поезії Тараса Шевченка
Понеділок, 02 березня 2009, 12:29
Тарас Шевченко - унікальна творча постать не тільки тим, що він, поет, національний пророк, "перший історик"- філософ (П.Куліш), а й тим, що він став духовним батьком відроджуваного українства. Прийшовши в світ на прастарій Звенигородщині, він "соборно" успадкував козацько-гайдамацьку кров (по батькові) та західноукраїнську опришківську (по матері Катерині Бойко).Ще з ранньої творчої пори, побачивши у Вільно гідність польського народу, який зірвався з колін до змагання за волю, він протиставився рабському духу загалу - насамперед першими поемами про козацтво.
Якщо в ранній творчості Шевченко опоетизував у творах із козацького минулого тяглість боротьби проти національного й релігійного ярма, то в періоді "трьох літ" він генералізував епічно-героїчні традиції свого народу. "Розритою могилою", "Чигирином...", першим "Сном" і "Великим льохом" розпочався період "бурі й натиску" Шевченкового "романтичного націоналізму" (І. Франко).
Читати далі: Історичні й філософські акорди поезії Тараса Шевченка
Католицький Народний Катехизм
Понеділок, 02 березня 2009, 10:59
ВІРА
Що спонукає нас до віри
До віри нас спонукають чуда і пророцтва - завдяки їм переконуємося, що ця або інша правда дійсно об'явлена Богом.
До віри нас спонукає насамперед правдомовність Божа. Ми віримо у правди, об'явлені Богом, бо знаємо, що Бог є правдивим, правдомовним. Він ніколи не помиляється і не говорить неправди. Але щоб вірити в якусь правду, мусимо переконатися, чи вона справді об'явлена Богом - так робить кожна розумна людина. Тому події, якими Бог підтверджує те, що Він справді говорив, є для нас найважливішим спонуканням до віри. Тому Апостоли, які власними очима бачили стільки чудодійств Христа і були свідками сповнення пророцтв Христа і пророків, без вагання сприйняли як правду слова Спасителя, сказані під час Тайної вечері: "Це є Тіло Моє", "Це є Кров Моя". Дар говорити різними мовами, отриманий Апостолами в день Зелених Свят, спонукав 3000 людей до прийняття Христової віри, а чудо при брамі святині навернуло 2000 людей. Численні чуда Апостолів, якими Бог підтверджував їх слова (Мар. 16, 20), спонукали поган до прийняття християнської релігії. Св. Апостола Павла спонукало до прийняття віри чудо в дорозі до Дамаску, а імператора Константина сяючий на небі Хрест.
Сторінка 1320 з 1374
