Оранта

Середа, 30 квітня 2014, 22:37

Історії про великих людей Старого і Нового Завіту говорять нам, як надія розквітає у ситуаціях абсурдних і незрозумілих. Хорошим прикладом тут є Авраам, який отримав абсурдну обітницю.

Спільнота надії

Одне з найважчих завдань, які нині стоять перед нами, це переконати людей, щоб і надалі взаємно надіялися на доброту одні одних, оскільки лише таким чином вони зможуть розпочинати все заново. Надії ми також потребуємо як народ, як людська родина і як ціле сотворене. Без надії неможливо створити спільноту. В певному істотному сенсі спільноту можуть творити тільки люди, здатні до надії, які вірять, що посеред біди і поділів добро є можливим.

Читати далі: Надія за часів абсурду

Понеділок, 03 серпня 2009, 23:27

«Хтось міг би сказати, що знайдення документу (йдеться про лист Хрущова до Сталіна, про який нещодавно повідомила Австрійська католицька інформагенція, - авт.), який доводить причетність керівництва СРСР до знищення Української Греко-Католицької Церкви не є жодною сенсацією, а його публікація - взагалі зайва річ, адже усім і так було відомо, хто виніс смертний вирок УГКЦ, в яких кабінетах зароджувалися плани і координувалися дії, скеровані на її цілковите знищення. Справді, упродовж усього повоєнного часу, а в Україні - за роки незалежності, з'явилося чимало книг і публікацій, які доводять однозначно: за проектом знищення УГКЦ стоїть сталінський режим і його вірні слуги», - сказав Владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, коментуючи інформацію про лист Микити Хрущова до Йосипа Сталіна, в якому тодішній керівник компартії УРСР звітується про виконану роботу у справі ліквідації УГКЦ (текст документу можна прочитати за цим посиланням).

Читати далі: СБУ збирається розсекретити нові докази репресій в СРСР проти УГКЦ

Неділя, 08 березня 2009, 13:08

ВІРА

Утрата християнської віри

Християнська віра є дорогою до неба. Та, на жаль, не всі ідуть цією дорогою, багато блукає манівцями.

Не мають християнської віри невірні, тобто ті, що пізнали об'явлену науку, але відкидають її.

Невірним був Апостол Тома, який, незважаючи на запевнення інших Апостолів, що Спаситель воскрес, не хотів повірити, доки не вложить пальця в рани Христові і не вложить руки в Його бік (Йоан, 20, 25). Таких, як Тома, є багато. Вони вірять лише в те, що бачать, чого можуть діткнутися, а все інше відкидають. "Невір'я - це піщаний грунт, який не приносить плодів, хоч його і зрошує щедро дощ" (св. Золот.). Такі люди кривдять і ображають Бога, відмовляючи йому навіть такої віри, з якою ставляться до будь-якої людини. Вони вірять різним розповідям, Богу, однак, не довіряють. У галузі релігії ми повинні чинити хоча б настільки розумно, наскільки керуємося розумом у щоденному житті. "О, скільки - то мусять невіруючі вірити, аби не вірити!" (Клим. Гофб.).

Читати далі: Католицький Народний Катехизм

Неділя, 27 квітня 2014, 22:16

У неділю, 27 квітня 2014 року, під час Святої Меси на площі перед ватиканською базилікою Святого Петра, Вселенський Архиєрей Франциск канонізував, тобто зарахував до лику святих Католицької Церкви, двох своїх попередників на Петровому престолі, Папу Івана ХХІІІ і Папу Івана Павла ІІ.

На початку своєї проповіді, виголошеної після того, як євангельський уривок був прочитаний латинською та грецькою мовами, Святіший Отець зазначив, що осередком цієї неділі, яку Іван Павло ІІ забажав присвятити Божому Милосердю, є прославлені рани воскреслого Ісуса Христа. Він показав їх Своїм апостолам уже під час Своєї першої появи, тобто ввечері у сам день воскресіння.

Читати далі: Нехай ці святі навчають нас не згіршуватись Христовими ранами а входити у таємницю Божого милосердя