Оранта

Четвер, 01 березня 2018, 16:38

На Аскольдовій Могилі помолилися за упокій душі єпископа УГКЦ – Юліана Вороновського.

Юліан (Вороновський) - народився 5 травня 1936 р. в с. Гумниська Бузького району на Львівщині в сім'ї Івана та Ксенії з роду Костишин. Після закінчення середньої школи поступив в Український Поліграфічний Інститут у Львові, котрий закінчив у 1961 р. зі спеціальністю інженер-технолог поліграфічного виробництва. Впродовж п'ятнадцяти років працював на різних посадах від інженера до начальника відділу в Проектно-Конструкторському Інституті у м. Львові. Відтак через віровизнання змушений звільнитися і перейти на просту роботу у котельню, де працював до часу виходу УГКЦ із підпілля.

У 1958 р. вступив до монастиря Студійського Уставу підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Будучи монахом і працюючи на державній роботі, навчався у підпільній Духовній семінарії, що діяла у Львові.

27 жовтня 1968 р. у Львові з рук Митрополита Василія (Величковського) отримав єрейські свячення. З цього часу сповнює служіння священика підпільної УГКЦ, будучи настоятелем, а опісля ігуменом монастиря Студійського уставу.

30 вересня 1986 р. отримав єпископські свячення з рук Архиєпископа Володимира (Стернюка). Відтак владику призначено єпископом-помічником місцеблюстителя Львівської Архиєпархії. У 1991 р. стає Архимандритом монастиря Студійського Уставу і ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа.

У квітні 1993 р. йому доручено адміністрування новоутвореної Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, а 17 квітня 1994 р. відбулася його інтронізація на правлячого єпископа даної єпархії.

Читати далі: Юліан Вороновський – єпископ Самбірсько-Дрогобицький

Понеділок, 17 березня 2014, 19:37

Блаженніший Святослав докладно розповів про події, які відбулися в Україні протягом останніх місяців. Було підкреслено, що УГКЦ у цей важкий час була зі своїм народом, пастирі разом із вірними пережили всю драму суспільного протистояння і продовжують служити своїм людям відповідно до їхніх потреб.

Окремо Предстоятель УГКЦ проаналізував міжконфесійні відносини в Україні та діяльність Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій.

Читати далі: Зберегти мир у Східній Європі

Неділя, 19 жовтня 2014, 12:18

Прохання про блага, з яким побожні звертаються до Господа, є молитвою. Однак її слід підносити не лише словесно, а насамперед у душевній налаштованості на молитву. І молитися треба завжди, з будь-якої нагоди. Сидячи за столом — молися; споживаючи хліб — склади подяку Богові, який подав тобі харч; зміцнюючи неміч тіла вином, пам’ятай Того, Хто дав цей дар, щоб звеселити серце та усунути недуги. Коли ж завершиш трапезу — нехай не гасне в тобі пам’ять про Благодійника.

На будь-який заклик тебе до молитви відповідай: «Готове серце моє», — і перебувай на богослуженні аж до останньої молитви, маючи за велику для себе шкоду полишити її. Бо ж коли, споживаючи їжу для підкріплення своєї плоті, перебуваєш за трапезою невідлучно, допоки не наситишся, і безконечної потреби нелегко встаєш з-за столу, то чи ж не більше маєш ти залишатися до кінця духовної поживи й укріпляти душу молитвою?

Читати далі: Повчання святого Василія Великого

П'ятниця, 26 червня 2015, 16:17

Другий Тиждень

У першому тижні Духовних Вправ метод молитви називається медитацією, тут основну роль в молитві відіграє пам’ять, уява, розум. І тому цей метод ще якось можна описувати й пояснювати раціональним способом, тут можна застосовувати різні зауваження, технічні елементи тощо.

У наступних тижнях метод молитви називається контемпляцією або спогляданням. Зовнішній розум затихає, пробуджуються внутрішні здатності людини. Але це не означає, що відбувається радикально якісний стрибок на вищий рівень. Медитація переплітається з контемпляцією постійно.

Читати далі: Теорія і практика Духовних Вправ. Частина 17