Спільнота
Намагайтесь поважати життя
Неділя, 10 листопада 2013, 01:20
«Моя таємна доповідь», - іронізував Йосип Бродський щодо своєї промови, з якою він виступив перед випускниками університету Мічигану (Анн-Арбор, травень 1988 року). Сім подальших років «Промову на стадіоні» не оприлюднювали англійською мовою - її визнали «недоречною» і «політично некоректною», розгледівши в ній «реакційність» і навіть «расизм».
У перекладах спіч публікували не раз, але більшість публікацій мали блідий вигляд «журнального варіанту», відредагованого та скороченого. Add a comment
«Біда є наша людська неміч, яка людей не зв’язує, а відштовхує»
П'ятниця, 08 листопада 2013, 21:40
ГУРТ: Що таке громадянське суспільство? Яким би воно мало бути?
- Я так буду говорити як я це розумію, як я це уявляю. Громадянське суспільство то є таке, в якому жителі, люди, з яких складається суспільство, беруть активну участь. Але не тільки люди, які, скажімо мають якийсь уряд чи якесь особливе завдання суспільне чи професійне.
Add a commentЧитати далі: «Біда є наша людська неміч, яка людей не зв’язує, а відштовхує»
Людина, яка згоріла за Україну
Вівторок, 05 листопада 2013, 14:42
Сьогодні виповнилося б 85 років Василеві Макуху – дисидентові, який у 1968 році у центрі Києва вчинив акт самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України в Радянському Союзі. Він так само виступив проти агресивного введення військ Варшавського договору у Чехословаччину. У Радянському Союзі про Макуха багато не говорили: його вчинок став несподіванкою для КДБ, й у відомстві надалі робили усе можливе, щоб такі публічні і шокуючі акти висловлювання протесту у країні не повторилися. Через майже півстоліття після самоспалення у Василя Макуха немає навіть меморіальної дошки, на якій вшановувався б його вчинок.
Add a commentВійна проти Франка: конспірологія невігластва
Вівторок, 05 листопада 2013, 08:35
Я ніколи не був прихильником конспірологічних теорій. Будь-які розмови про те, що всі довкола ведуть проти України свої підступні війни, аби дискредитувати, закабалити чи зруйнувати нашу державу, викликали в мене лише скептичну посмішку. Проте історія з погруддям і пам’ятною дошкою Іванові Франку у Відні спровокували в моїй душі певні сумніви щодо попередніх переконань.
Хліба щоденного дай нам...
П'ятниця, 01 листопада 2013, 17:26
Про голод в Україні я дізнався не з газет. Мої дід та бабуся пройшли через це пекло і багато розповідали мені малому. Добре знали люди про те, що голод організовано штучно комуністичною владою, що метою влади було максимально обезлюднити цю територію, а тих, кому вдасться якимось дивом вижити, страхом перетворити на покірливе, безгласне стадо, з яким можна робити все що завгодно. Характерний приклад: найбільше постраждала в ті роки Харківська область. І які тепер там настрої?
Після того як влада наважилася відкрити цю велетенську домовину, почалися дослідження, стали писати в газетах, публікувати спогади свідків.
Add a commentБільше статей...
- «Особливість України в тому, що Церкви і релігійні організації є у ній важливим чинником суспільства...»
- Про культуру особи і культуру народу
- Зараз історична мить – закінчуються 300 років нашого підпорядкування Москві
- Ми вшануємо жертв Голодомору лиш тоді, коли не дозволимо собі ставати творцями пекла у своєму краї
Сторінка 65 з 91
