Історичні постаті у християнстві
Святого Іоана Золотоустого повчання про молитву і духовну тверезість
Субота, 18 жовтня 2014, 13:15
Господь заповідає не лише прощати тому, хто обкрадає тебе і займається лихварством, а ще й каже любити його як найсильніше та щиро. Бо це, саме це бажаючи прищепити, сказав Він: «Моліться за тих, що вас зневажають» (Лк. 6, 28) — що ми зазвичай робимо для тих, кого сильно любимо. Так Христос заповів молитися за кривдників — ми ж засідки їм влаштовуємо; і, отримавши наказ благословляти тих, що нас клянуть, закидуємо їх тисячами проклять.
Молитва — це велика зброя, невичерпний скарб, багатство, що ніколи не зміліє, супокійне пристановище, несхитний затишок і корінь незліченних благ; і джерело, і матір є молитва: вона могутніша за саму царську владу. Молитвою ж я називаю не будь-яку, не недбалу і розсіяну, а полум’яну й многотрудну, що виходить зі зболеної душі й глибоко зосередженого ума. Лишень така молитва сходить до неба.
Add a commentЧитати далі: Святого Іоана Золотоустого повчання про молитву і духовну тверезість
Святого Єфрема Сирійського повчання про молитву і духовну тверезість
П'ятниця, 17 жовтня 2014, 13:13
Частіше молися зі смиренним серцем, як три юнаки в палаючій печі, і не роби зі себе печери розбійників, віддаючись недозволеним ділам, щоб не осоромитися тобі в день суду, коли відкриються людські тайни.
Зітхає моє серце, й очі мої жадають сліз; але гріх мій полонив мій ум, аби не зазнав я скрухи й почав гіркими слізьми благати Бога, щоб Він не поверг мене в кромішню пітьму.
Іона, перебуваючи в череві кита, голосив у молитві: «Ти вивів моє життя з ями, о Господи, мій Боже» (Іона 2, 7). Молитва ця розсікла безодню, повітря, сягнула неба й увійшла до вух Господа. Краще мовити, сам Господь, що, сповнює всесвіт, не був далекий від свого щирого служителя.
Add a commentЧитати далі: Святого Єфрема Сирійського повчання про молитву і духовну тверезість
Слово про молитву преподобного Ніла, подвижника Синайського
Четвер, 16 жовтня 2014, 13:08
Молитва — це бесіда ума до Бога. Який же потрібно лад для ума, щоб він міг несхитно піднятися до свого Владики й розмовляти з Ним без жодного посередника.
Стій до втоми й молися благотонно (благоумно або благоналаштовано), відкидаючи підступи життєвих турбот і всіляких помислів; вони-бо бентежать тебе й турбують, щоб розладнати твій тон (добре налаштування).
Коли демони побачать, що хтось має старанність і ревність до належної молитви, то (не під час молитви) вкладають йому думки неначе про щось потрібне (і відходять), а трохи згодом знову розбуджують про це спогад, підбурюючи й ум шукати це (якщо питання, то вирішити його, а якщо річ, то здобути її), і він, не знаходячи цього (вирішення питання чи способу здобути річ) досадує й журиться. Потім, коли стане на молитву (цей старанний ревнитель молитви), вони нагадують йому, про що думав і що він шукав, щоб ум, знову піднявшись вивідувати (те, що не розв’язав раніше), вчинив молитву (молільника) безплідною.
Add a commentЧитати далі: Слово про молитву преподобного Ніла, подвижника Синайського
Повчання про молитву і тверезість святих великих старців Варсонофія та Іоана
Середа, 15 жовтня 2014, 13:05
Досконала молитва полягає в тому, щоб бесідувати з Богом, не розсіюючись думками, збираючи всі свої помисли й почуття. Людина входить у такий стан, коли вмирає для всіх людей, для світу и для всього, що в нім є. І такий більше нічого не має говорити Богові в молитві, а лиш: «Нехай буде воля Твоя в мені», — та її мати в умі, що стоїть перед Богом і з Ним бесідує.
Творити молитви в кінці свого молитовного правила про мир Церков, про владу, про всіх людей, убогих, вдів та про інших — добре, бо про це заповідав апостол. Але, виконуючи це, треба усвідомлювати себе негідними й такими, що не мають на це сили. Добре молитися і про кожного, хто просить молитви. Бо слово апостола: «Моліться один за одного, щоб вам видужати» (Як. 5, 16). Дехто й за апостолів молився. Хто не дбає про заповідь, той сам себе осуджує, а тому можеш чи ні, присилуй себе виконувати заповіді.
Add a commentЧитати далі: Повчання про молитву і тверезість святих великих старців Варсонофія та Іоана
Ігумен валаамського монастиря Харитон про молитву
Понеділок, 13 жовтня 2014, 12:59
Про молитву, яка зігріває людину і з’єднує її з Богом в любові
Найперше має бути відомим те, що християнинові (особі духовній своїм званням) належить завжди різними способами піклуватися про з’єднання з Богом Творцем, люблячим Благодітелем і вищим своїм добром, Котрим і для Котрого він і був створений, бо для душі, яку створив Бог, центром, тобто остаточною метою, має бути не що інше, хіба лише один Бог, від якого вона дістала і життя, і природу свою й задля якого вона має жити вічно. Адже все видиме на землі, любе й бажане: багатство, слава, жінка, діти, одним словом все красиве, солодке й миле цього світу не є властиве душі, а лише тілу, й, будучи дочасним, воно швидко промине, як тінь, — натомість душа, як вічна згідно з своєю природою, може навіки знайти спокій лише в однім вічнім Бозі, як у вищому своєму добрі, прекраснішому за всю красу, солодощі й замилування, солодшому й милішому, — в Бозі, що є для неї найбільш природним її місцем, звідки вона походить і куди має знову повернутися: бо як плоть, що походить від землі, що в землю повертається, так само й душа від Бога походить й до Бога повертається і в Ньому перебуває. Для цього вона й створена Богом, щоби перебувати в Бозі навіки. Тому в цьому дочасному житті необхідно старанно шукати з’єднання з Богом, щоби сподобитись бути з Ним і в Ньому вічно і у майбутньому житті.
Add a commentЧитати далі: Ігумен валаамського монастиря Харитон про молитву
Більше статей...
Сторінка 28 з 51
