Назовні і всередині (26 січня)
Субота, 26 січня 2013, 04:20
Дідусь нахилився над п'ятилітнім онуком і поцілував його надобраніч. Хлопчик одразу витер щоку.
«Чому ти так робиш, синку? — спитала мама. — Коли хтось тебе цілує, не треба витирати поцілунок».
«Мамусю, — пояснив маленький, — я не витираю, щоб витерти. Я втираю його в себе».
Одній мамі під час подорожі весь час надокучало вертляве дитя.
«Та сядь уже нарешті!»
Але дитина, здавалося, не чула наказу і знову ставала на сидіння, аби дивитися у вікно.
Знервована мати взяла дитину і посадовила поруч зі собою.
Дитя глянуло на неї і гордо вимовило: «Назовні я сиджу, але всередині — стою».
Те, що у нас «всередині», набагато важливіше від того, що «назовні».
«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012 (с) Бруно Ферреро