П'ятниця, 18 січня 2013, 03:02

Троє старанних і допитливих юнаків урешті успішно завершили навчання, здобувши високі наукові ступені. Прощаючись, пообіцяли собі, що об’їдуть увесь світ, а через рік зустрінуться, і кожен привезе найціннішу річ, яку тільки зможе віднайти.

Перший із них точно знав, що шукати. Він подався за найбільшим і найгарнішим коштовним каменем у світі. Зборознив моря й пустелі, підкорив найвищі гірські вершини й здобув те, про що мріяв – найпрекраснішу дорогоцінність, яка лише існувала під сонцем. Приїхав додому, очікуючи на своїх друзів.

Невдовзі після нього прибув із мандрів і другий юнак, тримаючи за руку найгарнішу дівчину.

– Запевняю тебе, що немає нічого ціннішого за кохання двох людей. – сказав товаришеві.

Вирішили зачекати третього.

Багато років сплило, перш, ніж той повернувся.

Вирушив він на пошуки Бога. Побував у різних містах світу, розпитував у найвідоміших людей, відмовившись від усього, з головою поринув у книги, але Бога не знайшов.

Одного дня виснажений самотньою довгою мандрівкою, знесилено упав в траву на березі озера. Він з цікавістю спостерігав за поведінкою качки, що занепокоєно шукала своїх діток. Качаток було багато, усі напрочуд рухливі. Увесь день, аж до заходу сонця качка розшукувала їх, невтомно плаваючи в густих очеретах, аж поки останнє пискляве каченя не повернулось під її крило.

Тоді чоловік усміхнувся і почав збиратись на батьківщину.

Коли друзі зустріли його, один одразу ж продемонстрував свій дорогоцінний камінь, а инший дівчину, яка на той час вже стала його дружиною. Тоді нетерпляче запитали товариша:

– Чи знайшов ти, щось цінне? Мабуть, це щось надзвичайне, адже пошук забрав у тебе аж стільки років. З твоєї усмішки бачимо, що теж повернувся не з порожніми руками

– Я шукав Бога, – відповів третій товариш.

– І знайшов Його? – запитали здивовано друзі.

– Зрозумів, що це Він шукав мене.

Ти не мусиш нічого робити. Дозволь лише знайти себе. Бог тебе шукає.

«365 коротких історій для душі» - видавництво «Свічадо» 2012  (с) Бруно Ферреро